Жінки, які зазнали поранень та ампутацій внаслідок масштабних військових дій, взяли участь у фотопроекті для українського видання журналу Playboy. Це видання під назвою «Краса зі шрамом» вшановує тих, хто пережив війну, пройшов лікування та тривалу реабілітацію.
Про це було оголошено на сайті видання.
Фото: Костянтин Ліберов / «Playboy»
У проєкті взяли участь військовослужбовці Анастасія Савка (позивний «Фенікс»), Яна Залевська («Мультик»), Христина Саніна , а також жертви серед цивільного населення Надія Оксюта та Ольга Дятлюк . Фотосесію вів фотограф Костянтин Ліберов .
За словами творців, метою цього випуску було проілюструвати, що сила та краса жінок залишаються недоторканими навіть після травми. Вони прагнули допомогти жінкам прийняти себе після травми та донести, що краса — це не питання порівняння, а джерело натхнення. Playboy наголосив, що учасниці дивляться як у камеру, так і в дзеркало, щоб утвердити свою ідентичність — вони існують, вони прекрасні та заслуговують на любов.
Усі героїні були одягнені в ансамблі від українських дизайнерів та прикрашені прикрасами з колекції «Кохання варте всього» ініціативи «Ми однієї крові».
Фото: Костянтин Ліберов / «Playboy»
Видання «UP. Life» надало детальнішу розповідь про кожну героїню, представлену у випуску. Наприклад, Анастасія Савка — снайпер 118-ї бригади та лауреатка нагороди «UP 100. Сила жінок». До війни вона працювала в автосервісі та була матір’ю сина. Після повномасштабного вторгнення пішла добровольцем служити на фронт. У листопаді 2023 року вона отримала поранення на міні в Запоріжжі, внаслідок чого втратила ногу. Згодом вона адаптувалася до протеза, а влітку 2024 року заручилася з ветераном Олексієм Левченком , з яким познайомилася під час реабілітації в центрі «Суперлюди».
Яна Залевська служить оператором безпілотника у 59-й мотопіхотній бригаді. До початку повномасштабної війни вона проживала в Херсоні, була у декретній відпустці та навчалася на масажистку. Після півтора місяця життя в окупації вона вирішила піти на передову. Спочатку працювала військовою журналісткою та медиком, а потім стала оператором безпілотника. У серпні 2024 року вона отримала важкі поранення внаслідок атаки безпілотника, осколки вразили її обличчя та тіло. Після реабілітації вона має намір повернутися до дійсної служби.
Христина Саніна — капітан Збройних Сил України, ветеранка та мати. Через отримані травми вона втратила обидві ноги. Зараз вона проходить реабілітацію в центрі «Титанови» та допомагає іншим пораненим. Вона увійшла в історію як перша жінка в Україні, яка отримала протезування остеоінтегративним методом, що передбачає імплантацію титанового пристрою в кістку.
Ольга Дятлюк — бізнесвумен з Вінниці, вдова загиблого військовослужбовця та мати двох дітей. У липні 2022 року вона отримала поранення під час ракетного обстрілу в центрі Вінниці. Їй вдалося втекти з палаючої будівлі, отримавши опіки, переломи та забої. Після тривалого лікування вона долучилася до ініціативи «Неопалімі». Її чоловік, Юрій Дятлюк , солдат 95-ї бригади Збройних Сил України, помер у серпні 2023 року. Відтоді Ольга надає підтримку жінкам, які втратили своїх чоловіків у конфлікті.
Надія Оксюта працює відеооператоркою та творцем контенту, а також є матір’ю. У січні 2023 року вона разом із донькою перебували поблизу місця катастрофи гелікоптера за участю МВС у Броварах, внаслідок чого отримали опіки обличчя, рук та ніг. Вони пройшли лікування як в Україні, так і в Австрії. Наразі Надія співпрацює з проектом «Неопаліми», продовжуючи одужувати.
Нагадаємо, що на початку цього року, у березні, Національна філармонія України провела урочисту церемонію вшанування лауреаток премії «Сила жінок». Ця ініціатива, започаткована «Українською правдою» у 2024 році, має на меті відзначити внесок 100 українських жінок, які під час повномасштабної війни захищають націю, розвивають культуру, науку, бізнес, спорт та державний сектор, а також створюють нові можливості попри виклики та небезпеки.
Примітним аспектом цьогорічної церемонії стало вшанування пам'яті Ірини Цибух , парамедика, яка евакуювала поранених солдатів з найнебезпечніших районів та виступала за культуру пам'яті в українському суспільстві.
Церемонія стала зібранням чудових жінок, які надихають інших своїми вчинками, об'єднують окремих людей та рухають суспільство вперед. Атмосфера заходу поєднувала урочистість із щирими емоціями, і кожна нагороджена втілювала силу, яка виникає з боротьби, зусиль та віри у світле майбутнє.