На кухні кожної україночки завжди пахне затишком та чимось смачненьким. Редакція «Україночки» знайшла для вас чудові історії про походження відомих страв, які зігріють вашу душу та розбудять апетит.
Історія салату «Цезар»
Коли в День незалежності США, 4 липня 1924 року, гості заповнили ресторан Цезаря Кардіні, цьому американському кухареві італійського походження було не до підрахунку прибутків. Алкоголю вистачало — адже в Тіхуані, що за кілька миль на південь від американсько-мексиканського кордону, проблем із «сухим законом» не було, — а ось їжі, щоб нагодувати всіх охочих, явно бракувало. Тоді Кардіні швидко придумав салат із того скромного набору продуктів, який мав під рукою — листя салату Романо з пікантною заправкою, пармезаном і часниковими грінками — і приготував його просто на очах у гостей. Ті були в повному захваті! Так було винайдено салат «Цезар». Як бачите, ані курячої грудинки, ані анчоусів у класичному «Цезарі» не було — легкого рибного присмаку надавав вустерський соус, а самі анчоуси додав туди значно пізніше брат Цезаря, Алекс Кардіні.
Історія картопляних чипсів
Вважається, що картопляні чипси стали популярними у 1853 році, коли Джордж Крам (справжнє прізвище якого Спек), шеф-кухар ресторану престижного готелю Moon Lake Lodge у курортному містечку Саратога-Спрінгс, отримав просте замовлення: смажена картопля. Крам приготував картоплю, як завжди, — але якийсь клієнт, якого легенда бездоказово називає залізничним магнатом Вандербільтом, повернув її на кухню зі скаргою, ніби скибочки порізані занадто товсто й не до кінця просмажені. Ображений Крам виявився кмітливим хлопцем — він нарізав картоплю завтовшки з аркуш паперу, підсмажив її на олії до хрумкоту й подав до столу. Дивно, але ефект виявився несподіваним: гість був у захваті від нової страви, і слава про «чипси Саратоги» швидко поширилася. Проте сам Крам не винаходив чипси: рецепти такої хрумкої «картопляної стружки» друкувалися в кулінарних книжках ще за 30 років до цієї події.
Історія тапас
Про винайдення тапас — іспанських закусок до різних напоїв — ходить безліч легенд. Першим розпорядився подавати закуски в шинках не хто інший, як король Альфонсо X Кастильський — згідно з прагматичною версією, щоб гінці й мандрівники, що зазирали на вогник, не напивалися на порожній шлунок. За веселішою легендою, спочатку роль тапас виконував шматок шинки чи сиру, яким накривали склянку, щоб захистити її вміст від пилу й комах.
Історія вина мадера
Завершимо ми, як і належить, чарочкою мадери. Її появі ми завдячуємо збігові обставин: якийсь португальський торговець відправив до Індії чималу партію вина в бочках, попередньо додавши до нього спирт (бренді), щоб воно не скисло в дорозі. Проте за ті місяці, що вантаж плив до місця призначення, замовник віддав богові душу, а його спадкоємці відмовилися оплачувати замовлення. Підрахувавши збитки, купець вирішив просто спробувати повернуте вино, щоб перевірити його стан, — і з подивом виявив, що воно не лише пережило довгу подорож, а й набуло неперевершеного горіхового смаку. Спочатку мадеру так і готували — заливали в бочки й завантажували на судна, що вирушали в далекі плавання, — але згодом зрозуміли: справа не в хитавиці, а в поєднанні спиртування й тропічної спеки, яка карамелізує й окиснює вино, змінюючи його смак. Тепер мадера — мабуть, єдине вино, яке витримують не в підвалі, а в спеціальних теплих приміщеннях або на горищі, під пекучими сонячними променями.
Кулінарна хитрість від «Україночки»: Якщо ви готуєте салат «Цезар», не бійтеся експериментувати з подачею! Спробуйте викласти його у келиху для мартіні, прикрасивши половинкою перепелиного яйця або краплею бальзамічного крему. Смачного вам та вашій родині!
Джерело новини: ukr.media