Як не втрачати свою енергію? Як захистити свої сили у спілкуванні з людьми, які постійно скаржаться, втягуючи вас у свої переживання і "завантажуючи" своїми проблемами? Ви вислухаєте, поспівчуваєте, підтримаєте, але зрештою самі почуваєтеся виснаженими, інформує Ukr.Media.
Це знайома ситуація для багатьох емпатичних людей. Багато фахівців, які працюють із людьми, стикалися з емоційним вигоранням і навіть втрачали інтерес до своєї роботи через це. Проте в повсякденному житті уникнути спілкування і участі в емоціях інших неможливо, якщо ви не байдужий егоїст. Але чи можна при цьому зберегти свій енергетичний баланс?
Перш за все, важливо чесно запитати себе: чи не використовуєте ви інших людей? Чи дотримуєтеся ви етичних норм у взаємодії?
Наприклад, уявіть ситуацію: дівчина пише лікарю о другій годині ночі, випадково отримавши його особисті контакти. У повідомленнях вона детально описує свої емоційні труднощі, скаржиться на втрату сил через постійну допомогу іншим, і зазначає, що вона дуже добра та чутлива. Їй важко витримувати скарги від подруг і рідних. Чи коректно звертатися до людини таким чином у невідповідний час? Висновки очевидні.
Часто ситуації або поведінка інших людей показують нам наші власні помилки. Вас дратує, коли вас використовують, навантажують своїми переживаннями, порушують ваші межі чи не дають відпочити? Це неприємно для будь-кого. Але варто почати з себе: проаналізуйте власну поведінку і виправити помилки.
Цей підхід допоможе налагодити стосунки зі світом — якщо висловитися образно.
Якщо ж ви вже так не чините, є простий, але ефективний інструмент — щирість.
Терпіння у спілкуванні, яке стає нестерпним, внутрішнє роздратування і вимушена увага всупереч власному стану — це небезпечний шлях. Люди вигорають і втрачають сили не через фізичну втому. Втома — це сигнал, що настав час зупинитися і зробити перерву.
Справжнє виснаження настає, коли ми ігноруємо свої внутрішні сигнали. Робимо щось із ввічливості, страху конфлікту чи бажання залишитися "хорошими". Але це вже не щире співчуття, а примус до себе, навіть лицемірство. Ви не можете віддавати, якщо у вас більше нічого немає. Важливо чесно це визнати.
Скажіть відверто: "Я зробив усе, що міг. Я більше не можу нічим допомогти. Тобі потрібно звернутися до іншої людини або до спеціаліста. Я не можу це витримати, мені стає погано після нашого спілкування".
Це щире зізнання допоможе вам побачити, як зміниться ситуація.
Здорова людина усвідомить, що перейшла межі, і почне шукати конструктивне рішення. Це корисний і правильний підхід.
Однак частіше така ситуація призводить до конфлікту. Той, хто ще хвилину тому хвалив вашу доброту та тягнувся до вас за допомогою, раптом оголошує вас злим, егоїстичним і жадібним.
Це момент істини: стає очевидно, що людині потрібна була не порада, не підтримка і навіть не знання. Вона "живилася" вами, зливала свій негатив. Їй не була потрібна ваша допомога, вона прагнула довічно використовувати вас, порушуючи всі етичні норми.
Дозволяти таке ставлення — значить відмовлятися від власного життя. Якщо після допомоги іншому ви почуваєтеся спустошеними чи виснаженими, це означає, що допомога була "неправильною". Ви стали для когось "їжею", а не партнером, який ділиться ресурсами.
Правильна допомога приносить задоволення та полегшення, навіть якщо ви відчуваєте фізичну втому. Але якщо вас використовують, то замість вдячності з'являються роздратування та занепад сил. Тільки ми самі можемо припинити такі токсичні стосунки. Лише ми несемо відповідальність за свій вибір і свій енергетичний ресурс.
Втрата сил — це сигнал, що допомога була "неправильною". У такому випадку це вже не підтримка, а саморуйнування і, по суті, сприяння тому, щоб інша людина звикала до постійного "обслуговування".
Встановіть для себе просте правило: робіть те, що можете, у міру своїх сил. Діліться знаннями і досвідом відкрито, у тій формі, яка вам комфортна. Але коли більше не можете — чесно про це скажіть: "Я більше не можу".
Реакція людей на ці слова покаже багато. Ви зрозумієте, чи ваша допомога справді приносила користь, чи ви просто були "джерелом енергії" для тих, хто не хотів змінюватися.
Джерело: ukr.media