Редакція «Україночки» вважає за необхідне висвітлити цю історію, адже вона порушує складні питання особистої відповідальності, мотивації та наслідків дій під час війни. Ми прагнемо допомогти нашим читачкам краще зрозуміти психологічні аспекти таких ситуацій та їхній вплив на життя окремих жінок та суспільства в цілому.
Авантюристка з Запоріжжя: Історія зради та розкаяння
Анастасія Ясагашвілі, 19-річна мешканка Запорізької області, опинилася перед судом за державну зраду. Її історія, висвітлена “Радіо Свобода” та опублікована “Главкомом”, зворушує своєю складністю та неоднозначністю. Маючи однорічну дитину, Анастасія прийняла рішення співпрацювати з російськими спецслужбами після того, як її село опинилося під окупацією на початку повномасштабного вторгнення.
«Нас окупували, так. Це правда. Я лягала спати в Україні, а прокинулася вже в Росії. Але я не вважаю, що це я зрадила свою країну. Я вважаю, що країна зрадила мене», – так Анастасія пояснює свої мотиви, які, проте, не звільнили її від кримінальної відповідальності.
Згідно з вироком суду, українка добровільно вступила в контакт з представниками РФ, погодившись брати участь у підривній діяльності. Її обов’язки включали передачу інформації про розташування українських військових та місць зберігання боєприпасів. Анастасія відверто зізнається:
«Коли відступали українські війська, дуже багато було розкидано по лісосмугах і посадка боєприпасів. Російські військові, вони не знали, де це взагалі знаходиться. Потрібна була людина, яка знає місцевість. Мені запропонували, я пішла працювати».
Наслідки її дій виявилися трагічними. Зокрема, в матеріалах справи описано епізод, коли Анастасія видала військовому з позивним “Фантом” інформацію про батьків свого цивільного чоловіка. Вона повідомила, що вони є чинними військовослужбовцями ЗСУ, які на той момент несли службу в Краматорську, і показала, де на подвір’ї були сховані їхня військова форма та екіпірування. Це призвело до затримання її чоловіка та його сестри російськими силовиками, які застосували до них фізичне та психологічне насильство.
Після переходу на підконтрольну Україні територію, Анастасія звернулася до СБУ. Однак, як з’ясувало слідство, надана нею інформація була недостовірною. «Я тільки приїхала, оскільки я працювала на них, я зателефонувала на «гарячу лінію» СБУ і сказала, що ось така ситуація сталася, мені потрібно зустрітися з працівниками Служби безпеки України. Я з ними зустрілась. І тепер я тут», – розповідає жінка.
Слідчі також задокументували отримання Анастасією завдань від російських кураторів. Один з таких діалогів свідчить про її активну участь у розвідувальній діяльності:
«Сьогодні завдання таке, їдеш на Дудикіна, 52, шукаєш дев’ятиповерхівку, піднімаєшся нагору, дивишся, чи можна потрапити на горище, скидаєш геолокацію і фото місць, куди можна непомітно щось покласти. І так поїдеш на пару адрес, одна людина теж сьогодні буде цим займатися, тому тобі легше буде, адреси навпіл».
Сама Анастасія визнає факт співпраці з окупаційною владою, стверджуючи: «У звинуваченні я ж казала, що так, було те, що я вербувала людей. Правда в тому, що я дійсно працювала на окупаційну владу».
Мотиви своїх дій вона пояснює своєю натурою: «Я в житті – авантюристка, знаєте, як кажуть у селі, є таке прислів’я, «у кожної бочки є пробка». Це дійсно так. У мене такий характер. Мені потрібно постійно шукати якісь пригоди. Там попросили, там зробила, а чому б і ні, знаєте, в такому плані».
З часом, за її словами, ставлення до вчиненого змінилося: «Перший рік, поки я сиділа у в’язниці, у мене там було якесь заперечення, що ось ні, я цього не робила, навіть якщо зробила, я не бачу в цьому нічого поганого. А потім прийшло усвідомлення, що, може, це я була неправа. Може, мене дійсно було за що судити і за що посадити».
У 2024 році Анастасію Ясагашвілі було визнано винною за статтею про державну зраду та засуджено до 15 років позбавлення волі. Вона погодилася на участь у проєкті обміну до Росії, однак її родичі виступають проти цього через потенційні ризики.
«Я хочу позбавити її батьківських прав. Тому що я не знаю, що вона втне потім, коли вийде. Якщо її обміняють, що я тоді робити буду? Розумієте логіку. В цілях безпеки дитини і, мабуть, у цілях власної безпеки не можна її міняти, вона наших там просто знищить. Не можна цього робити», – висловлює занепокоєння цивільний чоловік Анастасії.
Порада від «Україночки»:
Історія Анастасії Ясагашвілі нагадує про те, що навіть у найскладніших життєвих обставинах, які виникають в умовах війни, вибір залишається за людиною. Мотивація, навіть якщо вона виглядає як “авантюризм”, не може бути виправданням для дій, що ставлять під загрозу безпеку інших та державну цілісність. Важливо пам’ятати про відповідальність за свої вчинки та їхні наслідки.
Дізнатися більше на: glavcom.ua