24 квітня 2026 року відбувся черговий обмін військовополоненими, внаслідок якого додому з російського полону повернулися 193 українці.
Засновниця громадської організації “Вільний вибір”, психологиня Тетяна Руденко, на YouTube-каналі “Ти як?” обговорила з військовослужбовцем та звільненим з полону Данилом Кравцем особливості спілкування з людьми, які пережили полон.
Про полон
«Полон — це унікальний досвід для кожного. Немає двох однакових випадків. Я зустрів дуже багато класних людей і дуже багато поганих. Спробував на собі всі методи катування, найбільш поширені», — пригадує Данило Кравець.
Росія використовує військовополонених для:
- деморалізації;
- помсти;
- отримання додаткової інформації;
- залякування;
- підриву бойового духу українських захисників і захисниць.
Полон та катування є російською тактикою ведення війни. Полонених тримають у нелюдських умовах, застосовуючи різноманітні тортури. Перебування в полоні пов’язане з тотальним контролем над життям людини та відсутністю можливості себе захистити, що само по собі є вкрай небезпечним.
Перше, чого хотілося після повернення
Данило згадує, що найбільше прагнув поговорити з рідними та побачити їх. Після полону він помічає у собі багато негативних змін, зокрема стан невизначеності, втрату рішучості, страх перед буденними речами, наприклад, зайти до чийогось кабінету.
Після повернення з полону у ветерана чи ветеранки можуть виникнути:
- втрата базової довіри до світу та інших людей;
- порушення віри у себе;
- відчуття самотності та безпорадності;
- відчуття викривлення часових меж;
- надмірна чутливість до власних кордонів або, навпаки, повна їх відсутність.
Варто розуміти, що люди, які пережили тортури, тривалий час можуть відчувати абсолютну вразливість і незахищеність.
Які зміни відчувають люди після звільнення з полону
«Спочатку починають вилазити негативні моменти: агресія, злість, закритість. Трохи пізніше починають з’являтися позитивні емоції», — розповідає військовий.
Окрім фізичних ушкоджень від жорстокого поводження, звільнені з полону можуть мати низку психологічних труднощів, зокрема:
- симптоми депресії;
- тривожність;
- надмірний страх смерті;
- панічні атаки;
- ПТСР.
У людей, які пережили травматичні події, можуть розвиватися проблеми з пам’яттю та увагою, амнезія, схильність до завдання собі шкоди, суїцидальні думки.
Вони можуть зловживати психоактивними речовинами, щоб уникнути травматичних спогадів. Також можливі труднощі з регуляцією емоцій, болісні спогади, нічні жахи тощо.
Як спілкуватися з людиною після полону
Дуже важливо уважно та з повагою ставитися до психологічних і тілесних кордонів ветерана, до його часових рамок. Якщо людина намагається ігнорувати прояви фізичного болю, що є наслідком перебування у полоні, не варто це підтримувати.
Не варто абсолютно героїзувати ветерана, адже це може призвести до того, що людина, яка насправді зовсім не відчуває себе героєм, буде замикатися в собі й віддалятися. Так само не варто жаліти, оскільки ставлення до людини виключно як до жертви пригнічує ще більше.
Варто пам’ятати, що співчуття та жалість — це абсолютно різні речі.
Також під час спілкування з людиною, яка повернулася з полону, не можна:
- знецінювати те, що вона пережила;
- давати нереалістичні сподівання;
- запитувати про травматичний досвід (якщо це не зумовлено професійною необхідністю чи ініціативою самої людини);
- ставити їй провокативні запитання.
Розмовляйте, якщо бачите, що це робить людині комфортніше. Більше спілкуйтеся про сьогодення.
Які фрази не можна казати людям, які повернулися з полону
При спілкуванні з людиною, що повернулася з російського полону, варто запам’ятати фрази, які не слід вживати:
- Нічого страшного.
- Забудь.
- Час усе вилікує.
- Ти забудеш.
- Психолог зробить так, що ти цього більше не згадаєш.
Раніше ми розповідали, як допомогти рідним адаптуватися до життя після полону та тортур.
За матеріалами: vikna.tv