Агресія дитини – кусання, бійки, крики, руйнування – часто ставить батьків у глухий кут і викликає розпач.
Зазвичай шукають причини у поганому вихованні, поганому прикладі або просто поганому характері.
Але коріння дитячої агресії може бути набагато глибшим і дивовижнішим, ніж здається на перший погляд.
Одне із прихованих джерел – неможливість висловити складні почуття інакше.
Маленька дитина просто не має словникового запасу та емоційного інтелекту, щоб сказати: «Я почуваюся безпорадним», «Мені страшно», «Я втомився і перевантажений», «Я не розумію, що відбувається», «Мені боляче».
Агресія стає його мовою, криком про допомогу, способом скинути непереносну внутрішню напругу.
Друге неочевидне коріння – дзеркало сімейної атмосфери. Дитина як губка вбирає як слова, а й приховані емоції, напруга між батьками, хронічний стрес, невисловлені образи чи агресію, яку дорослі придушують у собі.
Його поведінка може бути індикатором неблагополуччя у сімейній системі, відображенням того, що він несвідомо зчитує.
Третій дивовижний чинник – неврологічні особливості. СДВГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності), сенсорні порушення (гіпер-або гіпочутливість), тривожні розлади можуть виявлятися через спалахи гніву.
Мозок дитини буквально не справляється з обробкою інформації чи регуляцією емоцій, і агресія стає реакцією на навантаження.
Четвертий момент – незадоволена базова потреба у безпеці, коханні, прийнятті чи автономії. Агресія може бути протестом проти гіперконтролю, спробою привернути увагу (нехай і негативне), якщо позитивного не вистачає, або наслідком відчуття, що його не люблять і не розуміють.
Важливо дивитися не лише на саму агресивну поведінку, а й намагатися зрозуміти, яка глибинна потреба чи біль за нею стоїть. Іноді відповідь дивовижно далека від простого «він поводиться».
Розуміння цього прихованого коріння – перший крок до того, щоб допомогти дитині впоратися з почуттями, що бушують усередині, конструктивно.
