Різкі слова “Я тебе ненавиджу!”, кинуті дитиною, як ніж у серці.
Але паніка і агресія у відповідь – найгірша реакція.
За цією хворобливою фразою ховається не справжня ненависть, а буря незрілих емоцій, з якими дитина не вміє впоратися.
Це крик безпорадності, образи чи розпачу.
Найчастіше це означає: “Мені нестерпно боляче/прикро/страшно прямо зараз”, “Я шалено злюся на твоє рішення/заборону”, “Я почуваюся непочутим і неважливим”, “Мені потрібна твоя допомога, але я не знаю, як попросити”, “Я перевіряю кордони”.
Це сигнал про глибокий емоційний дискомфорт, а не про оцінку батька як людини.
Дитина, особливо молодшого віку, ще не має словникового запасу та навичок саморегуляції, щоб висловити складні почуття адекватно.
Сильна негативна емоція знаходить вихід найпримітивнішим і найгучнішим способом.
Ваше завдання – не приймати слова на свій рахунок особисто, а побачити за ними маленьку особистість, що страждає.
Відповідь “Я все одно тебе люблю” або “Я бачу, як ти злишся” може бути зцілюючою.
Пізніше, коли емоції влягуться, спокійно поговоріть: “Ти дуже розсердився. Давай спробуємо зрозуміти, що сталося?”
Допоможіть йому знайти інші слова для почуттів.
Пам'ятайте: якщо дитина почувається в безпеці виражати навіть найнегативніші емоції, не боячись втратити ваше кохання, це основа довірчих стосунків у майбутньому.
