Сімейна вечеря. Здавалося б, ідеальний час для спілкування. Усі зібралися за одним столом, тарілки сповнені, день позаду.
Але замість жвавих розмов і сміху часто панує… гулка тиша, що переривається лише дзвоном приладів.
Або розмова крутиться навколо побутових дрібниць: “Передай хліб”, “Доїдай суп”, “Що поставили?”. Спроби розворушити дітей питаннями на кшталт “Як справи у школі?” натикаються на стіну односкладових “Нормально”, “Нічого”.
Підлітки втикаються у телефони під столом. Дорослі відчувають розчарування: “Чому вони не хочуть ділитися? Невже їм із нами не цікаво?” А діти, можливо, думають: “Знову ці питання… Нудно.” Знайомо? Цей розрив це відчуття, що ви живете в одному будинку, але в паралельних світах, може бути дуже болючим.
Але якщо справа не в небажанні дітей спілкуватися, а в тому, як ми намагаємося їх розговорити? Є один простий, але потужний інструмент, який може перетворити мовчазну вечерю на щиру розмову.
Забудьте на якийсь час про “Як пройшов день?” чи “Що отримав?”. Ці питання надто загальні, занадто передбачувані і часто передбачають звіт про досягнення чи проблеми, що може викликати у дитини (особливо підлітка) опір або нудьгу.
Натомість спробуйте поставити запитання, які пробуджують цікавість, уяву, емоції та не мають однієї “правильної” відповіді. Запитання, які цікаво обговорювати всім. Наприклад:
“Якби ти міг(ла) на один день помінятися місцями з будь-якою твариною, ким би ти став(ла) і чому?”
“Яка найдивніша чи найкумедніша думка прийшла тобі на думку сьогодні?”
“Уяви, що ми знайшли чарівну лампу з джинном, який виконує ОДНЕ бажання для всієї нашої родини. Що б ти запропонував(ла) загадати?”
“Якби ти створював(ла) новий смак морозива, які б три інгредієнти ти обов'язково додав(ла)?”
“Як ти думаєш, яка суперздатність була б найкориснішою у звичайному житті (не літати і не невидимість)?”
“Що сьогодні змусило тебе посміхнутися (чи насупитися)?”
“Якби ти міг(ла) взяти тільки три предмети на безлюдний острів, що б це було і чому?”
“Який найдобріший вчинок ти бачив(ла) чи зробив(ла) сьогодні (навіть найменший)?”
Чому це працює? По-перше, такі питання знімають тиск. Тут не треба згадувати хронологію дня чи боятися засудження.
По-друге, вони зачіпають уяву та почуття, а не лише факти. Дітям (та й дорослим!) цікаво фантазувати та ділитися своїми незвичайними ідеями.
По-третє, вони рівні для всіх – і дошкільник, і підліток, і бабуся можуть дати свою унікальну відповідь, і кожен буде почутий.
По-четверте, відповіді часто бувають несподіваними та щирими, відкриваючи нові межі особистості вашої дитини. Ви можете дізнатися, що його турбує, що здається смішним, що він цінує.
Почніть із себе. Першим дайте відповідь на своє ж питання, щиро і з інтересом. Створіть атмосферу довіри та відсутності критики.
Слухайте відповіді уважно, без перебивань, ставте уточнюючі питання (“Ого, чому саме жираф?”, “Цікаво, а як би ти використав цю суперздатність у школі?”). Не смійтеся з відповідей (якщо тільки дитина сама не жартує).
Цінуйте оригінальність. Нехай це буде не допит, а спільне дослідження думок та ідей. Можна запровадити ритуал: одне питання за вечерею, ставить по черзі кожен член сім'ї.
Ви здивуєтеся, як просте питання про “суперздатність” чи “морозиво” може розгорнути потік думок та призвести до обговорення реальних подій дня, проблем, мрій. Це місток від формальності до справжньої близькості.
Коли діти відчувають, що їхній внутрішній світ, їхні фантазії та смішні думки цікаві вам безоціночно, вони починають охочіше ділитися і серйознішими речами.
Ви перестаєте бути контролерами чи слідчими, ви стаєте цікавими співрозмовниками.
Спробуйте сьогодні за вечерею – відкрийте двері у справжній світ ваших дітей одним незвичайним питанням.
