“Як справи?”, “Як школа?”, “Що отримав?”, “Ну як твій день?”. Знайома картина? Ви щиро цікавитесь, а у відповідь отримуєте односкладне “норм”, “все ок” або незадоволене бурчання.
Розмова не клеїться, ви відчуваєте роздратування чи образу, підліток – тиск та бажання втекти, повідомляє кореспондент Біловини.
У чому секрет? Виявляється, щоб почути більше, іноді потрібно… питати менше.
Особливо тими стандартними фразами, які звучать як формальність чи допит.
Підлітковий світ складний. Їм часто не хочеться (або складно) одразу видавати зведення новин, аналізувати день чи обговорювати оцінки.
Їм потрібне відчуття безпеки та відсутності оцінки. Спробуйте замість питання – просто зауваження чи констатацію.
Не “як справи?”, а “привіт, я радий тебе бачити”. Не “що було в школі?”, а “ух, сьогодні такий вітер був, мало не забрало”.
Не “як контрольна?”, а “я бачу, ти прийшов, чай є, якщо хочеш”. Звучить нелогічно? Але це працює.
Ви знімаєте тиск на необхідність відповідати, оцінювати свій день, відповідати очікуванням.
Ви просто створюєте місце, де можна бути. Часто підліток починає говорити сам, коли відчуває, що його не витягують за язик, що ви поряд не як слідчий, а як безпечний берег.
Ще один потужний ключ – говорити про себе (трохи і без моралі).
Не “чому в тебе в кімнаті бардак?”, а “я сьогодні прибрала кухню, і як приємно тепер там перебувати”.
Не “чому ти знову в телефоні?”, а “я ось цікаву статтю читав(а) про космос, уявляєш…”.
Це не вимагає відповіді, але може зачепити, викликати відгук або просто показати, що ви теж жива людина зі своїми справами.
І найголовніше – вміння просто мовчати поруч, даючи зрозуміти, що ви відкриті до розмови, якщо вона захоче, але не насідаєте.
Коли підліток відчуває, що його не випитують, а щиро приймають та чекають, коли він буде готовий поділитися, шанси на справжню розмову зростають у рази.
Іноді найкраще питання – це його відсутність.
