Крики “Заспокойся!” або ізоляція в кімнаті часто лише підливають олії у вогонь дитячої істерики.
У цих випадках дитина почувається незрозумілою і самотньою в морі сильних емоцій, повідомляє кореспондент Білновини.
Спробуйте зовсім інший підхід, який перемикає фокус та заспокоює нервову систему за хвилину.
Його суть – у спільному диханні та візуальному якорі.
Коли емоції дитини розжарюються, спокійно опустіться на його рівень.
Спокійним, рівним голосом скажіть: “Я бачу, тобі дуже важко/ти дуже злишся. Це нормально. Давай разом подихаємо, як супергерої”.
Покладіть долоні перед грудьми, ніби тримайте невидиму кулю енергії.
Промовляйте: “Вдихаємо спокій… (глибокий вдих)… Видихаємо злість/смуток… (повільний видих)…”.
Ваше рівне дихання та спокійний голос – ключ. Не вимагайте, щоб дитина одразу повторювала.
Продовжуйте дихати глибоко та ритмічно, утримуючи позу та фокусуючи погляд на своїх долонях.
Ваша енергія спокою та передбачуваний ритм дихання починають діяти як магніт.
Глибоке дихання активує парасимпатичну нервову систему, що відповідає за розслаблення.
Вже через 20-30 секунд крики зазвичай стихають, дихання дитини починає сповільнюватися, вона може почати мимоволі повторювати ваші рухи чи дихання.
Продовжуйте ще 30 секунд. Коли пік істерики пройде, можна запропонувати: “Хочеш, потримаємо цю кулю спокою разом?”
Цей метод працює, тому що дає дитині конкретний інструмент для саморегуляції через наслідування, а не через примус і створює відчуття зв'язку замість ізоляції.
