Наше здоров’я та врода — це головний ресурс, який допомагає відчувати себе впевнено кожного дня. Редакція «Україночки» підготувала для вас корисний матеріал про те, як змінюється філософія благодійності в українському бізнесі, переходячи від разових акцій до довгострокової підтримки.
Повномасштабна війна суттєво вплинула на підходи українських компаній до благодійності. Якщо на початку 2022 року основна увага була зосереджена на терміновому «гасінні пожеж» та закритті нагальних потреб, то сьогодні бізнес прагне будувати довгострокові, системні програми підтримки. Це означає не просто одноразові фінансові вливання, а готовність бути поруч з тими, хто найбільше цього потребує, роками.
Звісно, підприємці можуть оперативно реагувати на термінові збори, купувати необхідне обладнання чи амуніцію. Однак справжній виклик полягає в тому, щоб взяти на себе відповідальність за долю дитини, яка раптово втратила батьків і дім, або ж супроводжувати важкопораненого військового на всіх етапах його відновлення — від евакуації з поля бою до перших кроків на нових протезах.
Сучасна глибока благодійність рідко обмежується гучними звітами про великі чеки. Частіше це емоційна залученість, готовність фінансувати освітні потреби, психологічну допомогу, складні операції протягом тривалого часу, а головне — бажання стати надійною опорою для тих, чиє життя зруйнувала війна.
Саме таку філософію довготривалої підтримки втілює в життя група компаній DVL. Їхні проєкти демонструють, як корпоративні ініціативи перетворюються на багаторічну опіку, змінюючи на краще долі дітей, ветеранів, волонтерів та благодійних організацій.
Відповідальність завдовжки в дитинство
Трагічні події, пов’язані з війною, призводять до того, що діти часто залишаються сиротами. Такі історії, як у Андрія, який втратив батьків внаслідок зіткнення з російською військовою колоною, на жаль, не поодинокі. Його старша сестра Тетяна, яка сама пережила втрату найрідніших, взяла на себе опіку над братом. Подібні ситуації виникають, коли діти опиняються під опікою старших братів чи сестер, яким ледь виповнилося 18, або ж літніх бабусь і дідусів. Вони стикаються з горем, фінансовими труднощами та невизначеністю.
Травми дітей різноманітні: батько Кіри загинув під час обстрілу Маріуполя, а саму дівчинку, після того як її вивезли на окуповану територію, зміг повернути дідусь. Мама Іллі померла від ракетного удару, а хлопчика, попри його стан, окупанти вивезли до Донецька, звідки його довелося визволяти бабусі Олені.
«Вони стали зовсім іншими дітьми. Ніби й ходять, розмовляють, усміхаються, але отого справжнього дитинства в них уже немає. Вони втратили все: маму, дім, школу, друзів. Цим дітям треба допомагати. Не можна їх зараз просто залишити напризволяще, бо це травма на все життя», — розповідає бабуся Іллі Олена Матвієнко.
У 2022 році, усвідомлюючи масштаби цієї трагедії, компанії групи DVL спільно з благодійним фондом «Я майбутнє України» та Ювенальною поліцією започаткували проєкт «Наші діти». Мета проєкту — забезпечити родини не лише фінансовою, але й моральною стабільністю. Кожна дитина, яка бере участь у проєкті, отримує щомісячну стипендію у розмірі 10 тисяч гривень до повноліття.
Однак фінансова підтримка — це лише основа. Головна цінність проєкту — комплексна опіка. За кожною родиною закріплений кейс-менеджер, який надає всебічну допомогу: від вирішення побутових проблем до організації переїзду в безпечніше місце. З родинами також працюють психологи, юристи та реабілітологи.
«Цей перший діалог, перший контакт, має бути настільки ніжним і тендітним, що іноді навіть занадто впевнене слово може поранити дитину. Найскладніше — це повернути їй віру в життя. Часто діти не готові показувати свій біль і вдають, ніби все гаразд. Але за цією ширмою зазвичай ховається найглибша рана», — ділиться Марта Левченко, голова правління фонду «Я майбутнє України».
Системна підтримка дає дітям можливість мріяти та відновлюватися. Андрій, який пережив наїзд БТРа, знову почав займатися риболовлею, а його сестра записала його на футбольну секцію. Кіра, яка після повернення з окупації була замкнутою, зараз має багато друзів у школі, із задоволенням навчається і захоплено малює краєвиди рідного Маріуполя.
Для інших дітей підбирають найкращих репетиторів, оплачують медичну діагностику, організовують поїздки до літніх таборів та забезпечують розвивальні набори для творчості.
«Завдяки такій підтримці я можу дозволити брату більше… Я не можу повернути йому батьків, але можу зробити його життя трохи комфортнішим, безпечнішим і цікавішим. У нас є можливість просто жити», — ділиться Тетяна Муравська.
Наразі проєкт охоплює 219 дітей, і компанія вже планує програми підтримки для випускників, включаючи менторство та допомогу у виборі майбутньої професії.
«Якщо ми починали лише з фінансової підтримки, то зараз думаємо над тим, як дітям, що вже наближаються до дорослого віку, дати першу роботу та можливість порадитися щодо кар’єрних перспектив. Тобто ми хочемо започаткувати програми менторства. Ти вже починаєш думати про них якоюсь мірою як про своїх», — розповідає Михайло Шелемба, CEO DVL.
Шлях «титанів»: від евакуації до перших кроків
Повернення до повноцінного життя після важкого поранення — це складний і тривалий процес, який потребує постійної підтримки. Для ветерана, який втратив кінцівку, шлях відновлення може тривати місяцями, а то й роками. На кожному етапі критично важливо мати надійну допомогу.
«Це два напрями, де особливо добре видно, що разовим донатом проблему не розв’язати. Дитині, яка втратила батьків, потрібна підтримка впродовж років. Військовому після важкого поранення — не лише евакуація, а й лікування, протезування, реабілітація та повернення до повноцінного життя. Ми не ставили собі за мету самостійно робити те, що вже професійно роблять фонди… Наша роль — дати їм ресурс і сталість, щоб вони могли робити свою роботу системно», — зазначає Михайло Шелемба.
Група компаній DVL співпрацює з Центром спасіння життя, який займається евакуацією поранених військових, та реабілітаційним центром TYTANOVI Rehub, що спеціалізується на складних ампутаціях. Завдяки стабільному фінансуванню евакуаційної програми, Центр спасіння життя продовжує працювати в найгарячіших точках і вже евакуював понад 60 тисяч ветеранів.
TYTANOVI Rehub, заснований В’ячеславом Запорожцем, єдиний в Україні, хто систематично проводить остеоінтегративне протезування (вживлення титанового імпланту в кістку), що особливо важливо при надвисоких ампутаціях. За три роки центр здійснив понад 120 таких складних операцій.
Сьогодні «Титанові» входять до п’ятірки найкращих реабілітаційних центрів України, спеціалізуючись на найважчих випадках, зокрема втратах верхніх кінцівок.
«Щодня я отримую дзвінки від батьків чи дружин, які кажуть: “Мій чоловік втратив руки, у шпиталі нам дали ваш номер”. Мої два телефони є всюди. Я розумію, наскільки важливий перший контакт, адже родину потрібно підтримати та правильно скерувати», — ділиться В’ячеслав Запорожець.
Центр розуміє, що для повернення ветерана до повноцінного життя важливі не лише медичні процедури, але й психологічна адаптація. Тому в «Титанових» функціонує культурно-мистецький простір, де ветерани можуть займатися арттерапією, грати на музичних інструментах або записувати подкасти.
Реальні результати цієї комплексної роботи видно на прикладі ветерана Артема Дученка, який переніс подвійну ампутацію. Він став символом незламності, беручи участь у змаганнях навіть без протезів, а згодом зміг відвести доньку до школи вже на протезах. «Уявіть, наскільки це важливо психологічно, коли батько може вільно тримати дитину за руку… Інші діти бачать, що її тато сильний», — розповідає В’ячеслав Запорожець.
Фізична активність є невіддільною частиною реабілітації. Ветерани грають у баскетбол, керують вітрильниками, а їхня команда з веслування на ялах здобула друге місце на всеукраїнських змаганнях.
В’ячеслав Запорожець наголошує на критичній проблемі: коли бізнес обирає разову допомогу замість системної, процес відновлення військових опиняється під загрозою. Він закликає бізнес виділяти 10% від витрат на особисті потреби на благодійність та обирати програму підтримки на тривалий термін.
Підтримка ветеранів не обмежується фінансуванням евакуації та реабілітації. DVL також залучає до цієї справи ширше коло людей. Нещодавно в межах благодійного бігозбору «Біжимо для Титанових» учасники зібрали 1 мільйон гривень на імпланти для ветеранів. Для допомоги чинним військовим реалізується фандрейзинг «Почуй своїх» на спеціалізоване обладнання для підрозділів Сил оборони.
Марафон, а не спринт: чому компанії обирають системну підтримку
Сьогодні в Україні благодійність поступово перестає бути лише красивим рядком у корпоративній презентації чи інструментом ситуативного піару. Для компаній, які прагнуть справді підтримувати суспільство, вона трансформується у філософію мислення.
«Мені здається, це відбувається не в момент, коли благодійність записують у стратегію чи політику компанії. Це відбувається тоді, коли допомога перестає бути окремою активністю й стає частиною щоденних управлінських рішень. Сьогодні підтримка дітей і поранених військових уже є частиною нашого розуміння відповідального ведення бізнесу», — пояснює CEO DVL Михайло Шелемба.
Такий підхід вимагає від підприємців відмовитися від гонитви за гучними, але короткими інформаційними приводами. Замість того, щоб розпорошувати ресурси на десятки різних ініціатив, набагато ефективніше обрати один напрям і заглибитися в нього, довірившись професійним благодійним фондам та громадським організаціям.
«Разова допомога часто помітніша — про неї говорять, її легко виміряти… Але життя людини не вкладається в один збір. Важливо знайти проблему, яку ви справді готові підтримувати роками, і надійного партнера. Регулярна допомога одному проєкту може мати більший ефект, ніж десятки ситуативних донатів, якщо вона дає можливість планувати роботу на роки вперед», — наголошує Михайло Шелемба.
Саме в цій можливості планувати криється цінність системної благодійності. Вона дає дітям, які втратили родину, і військовим, які втратили здоров’я, найважливіше — упевненість у майбутньому. Упевненість у тому, що підтримка не зникне через місяць чи після того, як згасне інформаційна увага суспільства. Що шлях від евакуації до перших кроків на протезах не доведеться долати самотужки. І що в їхньому новому, часто лячному «завтра» поруч завжди залишатиметься надійне плече.
Порада від «Україночки»: Обирайте системну благодійність, яка дає можливість планувати та забезпечує стабільну підтримку на тривалий термін. Це справді змінює життя людей. Дбайте про себе, адже ви — прекрасні!
За матеріалами: hromadske.ua