Людина народжується із двома однаковими півкулями – правими. Лівіти одну з півкуль починає з моменту зацікавленості дитиною мовою та мовним спілкуванням. Але ще довго праве, емоційне, цілісне сприймає світ півкуля буде головним.
Важливість цієї півкулі для сучасних дітей зростає настільки, що обидві півкулі стають однаково значущими та важливими. Хотілося б зробити маленьке уточнення.
Є велика група «незрілих» дітей, які можуть бути або правшами, або шульгами (частіше) і з віком таки визначитися з провідною рукою. Пізніше, ніж “зрілі” діти, але віддати пальму першості одній якійсь руці. Є група перевчених шульг. На щастя, таких дедалі менше. Є нарешті справжні амбідекстри, які до 3 років вже можуть бути діагностовані саме так. Серед них таки зустрічаються так звані «діти-індиго».
У ранньому дитинстві ця боротьба за лідерство півкуль більше схожа на перетягування канату – хтось головний. Звідси часта зміна настрою, хаотичне чергування примхливості, негативу з слухняністю та ласкою. Швидка стомлюваність примудряється поєднуватися у своїй з нестримною активністю. Поступово обидві руки починають працювати злагоджено. Мені доводилося спостерігати, як другокласник правою рукою писав слова, а лівою, майже не зупиняючись, наголошував на потрібних буквах. Дивне було видовище.
Подібний союз півкуль дозволяє легко запам'ятовувати формули, великі тексти, виявляти творчу обдарованість та емоційну чуйність. При цьому у дитини рано розвивається усвідомлення свого «Я», почуття власної гідності та самостійність у думках та рішеннях.
Щоправда, за умови, що цьому розвитку ніхто й нічого не заважає.
Батьківський максималізм може підштовхнути вже двохріч до виразності. Благо, ліва півкуля дає цьому привід.
Зростаючий негативізм, він же критичність, через активність лівої півкулі уповільнює сприйняття зовнішньої інформації, тобто уповільнює активність правої півкулі. Тому «боротися» з упертістю у віці двох-трьох років марно. А ось хвалити і підтримувати самосвідомість, що росте, дуже навіть корисно. Наберіться терпіння і поважайте свавілля, яке формує своє «Я».
Для гармонійного розвитку потрібно частіше давати дитині емоційну та рухову розрядку, яка дозволить розвиватися правому півкулі. Програми шкіл і навіть дитячих садків наголошують на інтелектуальний розвиток, що розвиває у дітей протест і втрату інтересу до навчання в цілому. Тому бажано не перевантажувати ліву півкулю аналітичними завданнями на шкоду рухово-емоційному розвитку. Діти люблять вчення, яке емоційно та творчо їх зацікавлює.
А тепер трохи конкретних порад.
Найчастіше змінюйте заняття, навіть якщо не досягли видимого результату. Час, витрачений на активізацію протилежної півкулі та відпочинок допомагають засвоїти знання якось поступово, ненав'язливо.
Ну, не виходить у дитини якесь завдання. Підключаються батьки, бабусі, іноді дідусі. Сидять допізна і все без толку.
Битися до втрати інтересу та народження капризу не треба. Займіться іншою справою, забудьте на якийсь час про не зроблені дитиною завдання.
Якщо навантажували пам'ять, краще попрацювати руками, якщо писали, краще почитати щось цікаве чи поспівати, потанцювати, надумати приклади, щось вивчити напам'ять. Потім повернутися до перерваного завдання – а воно вже дозріло і все виходить ніби само собою.
Успіхів вам.
Отакі дітки у нас зараз.
