Помічали, як діти часом міцно притискають себе машинку чи ляльку, але в пропозицію поділитися реагують бурхливим протестом?
Це не примха і не жадібність у звичному дорослому розумінні.
Для маленької дитини її іграшки – не просто предмети, а частина її самої, її маленького світу та її влади над нею.
У ранньому віці поняття “моє” формується дуже яскраво та конкретно. Іграшка, яку дитина тримає в руках, сприймається нею як пряме продовження її волі та безпеки.
Віддати її означає втратити контроль над важливою частиною свого “я”.
Дітям дошкільного віку ще важко зрозуміти чужу думку повною мірою. Це називається егоцентризмом, нормальним етапом розвитку.
Маля щиро вважає, що якщо йому дуже хочеться грати саме з цим м'ячем “зараз”, то і всі навколо повинні це розуміти та поважати.
Бажання іншої дитини здається їй не таким важливим, як своє власне миттєве бажання. Він не відмовляється ділитися із шкідливості, він просто не може поки що повністю усвідомити почуття іншого.
Іграшки для нього – джерело радості та комфорту. Втратити її, навіть на якийсь час, страшно. Виникає страх: “А раптом не віддадуть? А раптом зламають?” Цей страх втрати переважує абстрактну для дитини ідею “треба ділитися”.
Вимагати від двохрічки або навіть чотирирічки завжди охоче ділитися – все одно, що чекати, що він почне вирішувати складні рівняння.
Уміння ділитися – складна соціальна навичка, яка формується поступово, у міру дорослішання та розвитку мозку.
Воно вимагає розуміння чужих емоцій, здатності до самоконтролю та вміння чекати – все це приходить із досвідом та часом.
Тиск, навішування ярлика “жадіна” або примус до того, щоб віддати “улюблену” річ, тільки посилює тривогу і небажання ділитися в майбутньому. Дитина почувається незрозумілою і незахищеною. Що робити?
Наберіться терпіння. Поясніть спокійно почуття інших дітей: ” Бачиш, Сашка сумно, він теж хоче пограти”.
Пропонуйте альтернативи: “Можеш дати йому цю лопатку, а екскаватор поки залишиш собі?” Поважайте право дитини на особливо цінні для неї іграшки, не змушуйте ділитися ними насильно.
І головне – показуйте приклад щедрості та доброти у повсякденному житті. Пам'ятайте, що небажання ділитися – це порок, а тимчасова особливість розвитку.
З вашою підтримкою та розумінням дитина поступово навчиться ділитися з радістю.
