Сім'я – це не лише батьки та діти. Часто у виховний процес активно включаються бабусі та дідусі, даруючи онукам любов, турботу та масу конфліктів із батьками щодо методів виховання.
Нескінченні солодощі, скасування всіх правил, потурання капризам, застарілі погляди на безпеку чи розвиток – знайомий сценарій, пише кореспондент Біловини.
Батьки відчувають, що їхній авторитет руйнується, а бабусі ображаються, вважаючи невдячними. Як знайти баланс між повагою до старшого покоління та захистом своїх виховних принципів без сварок?
Перше, що потрібно зрозуміти – мотиви бабусь та дідусів зазвичай позитивні. Вони щиро люблять онуків і хочуть дати їм те, що, можливо, не могли дати своїм дітям (час, достаток, безумовне прийняття).
Їхні методи – це часто прояв любові, а не свідомий саботаж ваших правил. Крім того, вони можуть почуватися «на пенсії» від батьківської відповідальності, вважаючи своєю роллю винятково балувати. Визнання цих добрих намірів – перший крок до конструктивного діалогу.
Ключ до рішення – чітке, доброзичливе, але тверде встановлення кордонів. Як це зробити?
Вибрати головне: Визначте для себе непорушні правила (наприклад, безпека, режим сну, обмеження екранів, заборона на певні продукти через алергію) і ті моменти, де можна поступитися (зайва цукерка, перегляд мультика довше, ніж звичайно).
Говорити від «я» і про дитину: Замість звинувачень («Ви її балуєте!») використовуйте формулювання: «Я переживаю, що після великої кількості солодкого у нього потім болить живіт або псується апетит до вечері», «Для нас важливо, щоб він лягав спати вчасно, бо інакше вранці йому дуже важко горіхи до трьох років через ризик алергії».
Запропонувати альтернативу: Не просто забороняйте, а давайте варіанти. «Замість шоколадки перед обідом, може, дасте йому ці смачні яблучні чіпси, які він любить?», «Якщо хочете побалувати, купіть не цукерки, а такий конструктор, книжку, квиток у зоопарк».
Поясніть свою філософію: Спокійно розкажіть, чому вам важливі ті чи інші принципи (здорові звички, самостійність, вміння справлятися з фрустрацією). Допоможіть їм зрозуміти ваш контекст та цілі.
Цінуйте їхній внесок: Підкреслюйте, наскільки вам важлива їхня допомога та любов до дитини. «Ми так цінуємо, що ви з ним гуляєте, граєте, розказуєте історії. Для нього це безцінно!».
Договоріться про наслідки: Якщо правило порушено (наприклад, онуку дозволили те, що заборонено батьками), спокійно скажіть дитині (у присутності бабусі чи дідуся): «Я розумію, що бабуся дозволила, але в сім'ї це правило. Давай наступного разу…». Це свідчить солідарність.
Якщо розмови не допомагають, а кордони постійно порушуються, можливо, доведеться м'яко обмежити час перебування дитини з бабусею та дідусем без вашого нагляду або бути присутнім під час їх спілкування. Це крайня міра, але іноді необхідна для психологічного комфорту дитини та збереження вашого авторитету.
Пам'ятайте, ви – батько, і кінцева відповідальність за виховання лежить на вас. Ідеального збігу поглядів може і не бути, але поважний діалог, чіткість у головному і гнучкість у дрібницях допоможуть зберегти мир у сім'ї та дати дитині найважливіше – любов усіх поколінь, хай і виявляється по-різному.
