Немовля в будинку перетворює життя старшої дитини на тихий кошмар непомітно для дорослих.
Батьки часто не бачать, як їхні слова та дії розпалюють суперництво між дітьми, повідомляє кореспондент Біловини.
Ревнощі спалахують через страх втратити батьківську любов, коли увага сім'ї переключається на новонародженого. Старша дитина почувається непотрібною, ніби її місце зайняв «суперник», і це провокує агресію чи замкнутість.
Помилка №1 — хибні обіцянки перед пологами: діти вірять, що брат чи сестра одразу стане партнером по іграх, але стикаються з безпорадною грудочкою, що кричить. Розчарування посилюється, коли батьки забороняють чіпати немовля або лякають: «Не підходь, упустиш!».
Помилка №2 — порівняння дітей фразами на кшталт «Дивися, як братик спокійно їсть, а ти у його віці хуліганив!». Такі коментарі змушують старшого ненавидіти молодшого, адже він перетворюється на «ідеального» конкурента.
Помилка №3 – примус ділитися іграшками чи часом батьків. Особисті речі старшого – його фортеця: змушуючи віддавати їх, ви руйнуєте відчуття безпеки. Набагато мудріше запропонувати виділити «загальні» іграшки, а цінності залишити в недоторканності.
Приховані ревнощі небезпечніші за відкриту: дитина не жбурляється іграшками, а втрачає сон, гризе нігті або мочиться в ліжко. Психосоматика — крик допомоги, коли слова під забороною.
Діти 3-5 років часто регресують: навчаються одягатися, просяться на ручки, імітуючи немовля. Не лайте за це — давайте увагу, і поведінка нормалізується.
Підлітки демонструють холодність чи грубять, приховуючи біль. Їхня фраза «Мені все одно!» означає зворотне: перевірте, чи не відчуває старший, що його замінили.
Порятунок – ритуали для старшого: читання казки перед сном саме мамою чи п'ятничний похід за морозивом удвох із татом. Година індивідуальної уваги замінює добу спроб «купити» кохання подарунками.
Промовляйте почуття: «Я бачу, ти сердишся, що я годую брата замість гри з тобою». Легалізація емоцій знижує тривожність — дитина розуміє, що її не засудять.
Дозвольте старшому брати участь у догляді без примусу: подати підгузник або вибрати повзунки – це підвищує його значення. Але якщо він відмовляється — не наполягайте: нянька не повинна бути обов'язком.
Бонуси старшинства – ваша зброя: пізній відбій, вибір мультфільмів або страви на вечерю створюють позитивний образ дорослої ролі. Він повинен відчувати переваги, а не тягар відповідальності.
Запасіться терпінням: дитячі ревнощі — не катастрофа, а етап, який пройде за вашої підтримки.
Читайте також
- Як пережити кризу трьох років: стратегія, яка збереже ваші нерви
- Як перестати кричати на дитину: техніка паузи, яку радять сімейні психологи
