Постійні фрази “ти найрозумніший” або “ти найкращий” створюють спотворене дзеркало дитячого світу. Батьки неусвідомлено закладають фундамент майбутнього егоцентризму такими оцінками.
Головна помилка — хвалити дитину за її вроджені якості чи таланти. Фокусування на перевазі з інших формує хворе самосприйняття. Дитина починає вірити у свою винятковість без зусиль, повідомляє кореспондент Біловини.
Порожні узагальнені фрази на кшталт “геніально” знецінюються згодом. Вони не вчать дитину розуміти, що саме вона зробила добре. Конкретна похвала працює набагато ефективніше для мотивації.
Замість “ти найкращий художник” варто відзначити конкретні зусилля. Наприклад: “Мені подобається, як ти підібрав кольори для цього малюнка” або “Видно, що ти намагався промалювати деталі”. Це звертає увагу на процес.
Важливо акцентувати старання, наполегливість та докладені зусилля. Фрази “Ти так завзято тренувався” або “Твоє рішення не здаватися допомогло впоратися” розвивають зростання мислення. Дитина вчиться цінувати працю.
Порівняння з іншими дітьми – небезпечна пастка для батьківської похвали. Воно народжує конкуренцію та заздрість замість здорової самооцінки. Краще порівнювати дитину з нею самим учорашнім: “Сьогодні в тебе вийшло акуратніше, ніж минулого разу”.
Фраза “Я пишаюся тобою” доречна, коли дитина подолала труднощі або виявив доброту. Але вона не повинна звучати за кожну дрібницю. Щирість батьківської гордості втрачає чинність при частому вживанні.
Корисно відзначати внесок дитини у спільну справу чи допомогу іншим. “Твоя допомога братові з уроками була дуже важлива” або “Дякую, що прибрав іграшки, тепер у кімнаті порядок”. Це вчить бачити потреби оточуючих.
Питання “Що тобі самому подобається у твоїй роботі?” або “Як ти думаєш, що вийшло особливо добре?” вчать саморефлексії. Дитина розвиває внутрішні критерії оцінки, а чи не залежність від зовнішнього схвалення.
Похвала за прояв емпатії, чесності чи щедрості формує моральний стрижень. “Було дуже чесно з твого боку визнати помилку” цінує характер вище за результат. Це виховує реальні цінності.
Уникнення крайнощів — ні постійної захопленості, ні скупої похвали створює здорову атмосферу. Щира увага до дій дитини та її почуттів дорожча за шаблонні фрази. Баланс допомагає зростати гармонійною особистістю.
Правильні слова підтримки стають цеглинами здорової самооцінки та поваги до інших. Вони показують дитині її сильні сторони без приниження оточуючих. Це інвестиція у його щасливе та відповідальне майбутнє.
Читайте також
- Як ставити цілі на навчальний рік, щоб не забути все у жовтні: практикум для підлітків
- Як вибрати гурток, який не набридне через місяць: гід за вересневими активностями
