Ну, здавалося б – що там складного? Що там учити? Прочитати віршик, написати паличок-гачків рядок – от і вся премудрість… на наш, дорослий, погляд. На жаль, ми дуже швидко забуваємо, як самі мучилися в першому класі з цими паличками в зошитах і з неслухняними літерами, що розбігаються перед очима.
Що ж відбувається на першому році навчання з маленьким чоловічком, у чому взагалі виражається ця горезвісна «неуспішність»?
Психологи виділили ряд труднощів у навчанні першокласників :
• Близько 20% дітей пропускають букви на листі. Відбувається це з різних причин: хтось погано концентрує увагу, а в когось низький рівень розвитку так званого фонематичного слуху та взагалі здатності сприймати інформацію «на слух» (що можна розвинути).
• Приблизно стільки ж дітей постійно припускаються помилок на листі, хоча вчать всі правила (а ось застосувати їх не можуть). Зазвичай це пов'язано з проблемами розвитку уваги, його обсягу та концентрації, а також короткочасної пам'яті. Це не фатально і також коригується спеціальними вправами.
• Ще приблизно 17% учнів страждають від того, що катастрофічно неуважні і розсіяні: вони, в принципі, здатні і позитивно відносяться (принаймні спочатку) до навчання, постійно втрачають, забувають і плутають. А ще відсотків 10 дітей завжди забувають вдома навчальні приналежності – книжки, зошити, пенали, форму на фізкультуру, змінне взуття, тобто дуже неорганізовані. У них низький рівень концентрації та стійкості уваги, слабке вольове регулювання поведінки, але і це теж піддається психологічній корекції.
• Близько 15% дітей мають специфічну неуспішність через поганий розвиток логічного та абстрактного мислення – у них великі проблеми з математикою.
• 13% дітей страждають від того, що абсолютно непосидючі. Урок триває 45 хвилин і, незважаючи на фізкультпаузи та часту зміну видів діяльності, такі «шилопопі» дітки все одно не мають сил «висидіти» належний час, не відволікаючись самим і не заважаючи іншим. Пояснюється це особливостями моторного розвитку та низьким рівнем розвитку вольової сфери, що найбільше страждають такими порушеннями діти з гіперактивністю.
• Приблизно стільки дітей не здатні переказати текст, прочитаний учителем чи самостійно, і навіть скласти зв'язний розповідь по картинці. Причинами цього може бути слабкий розвиток логічного запам'ятовування, низький рівень розвитку мови та образного мислення.
• Ще приблизно стільки дітей не розуміють пояснень вчителя з першого разу (їм доводиться все «розжовувати»): вони або соромляться запитати і накопичують «прогалини» у знаннях, або постійно перепитують буквально кожне слово і заважають роботі всього класу. Це відбувається через слабку концентрацію уваги, малий обсяг уваги, а також невміння «змусити» себе зайнятися тим, що складно та/або нецікаво.
• Приблизно 10% дітей мають катастрофічно «брудні» зошити. Вони ніби не здатні «нормально» намалювати навіть найпростіші елементи, їхні літери криві та розповзаються. І в спробі привести їх у порядок ці діти весь час щось підтирають і виправляють, що, звичайно, тільки посилює несамовите видовище. Відбувається так через недорозвинення дрібної моторики пальчиків: у дошкільному віці такі малюки мало малювали, ліпили і вирізали.
• Стільки ж дітей важко запам'ятовують таблицю множення через погану механічну і довготривалу пам'ять і слабку концентрацію уваги.
• І такий самий відсоток першокласників не в змозі працювати самостійно – ні в класі, ні вдома. Є й варіації на цю тему: дитина не може самостійно працювати у класі, але вдома у неї це виходить – і навпаки. Це зумовлено різною швидкістю протікання психічних процесів у малюків: що легко і швидко зроблять холерик і сангвінік, то повільному тугодуму флегматику на уроці ніяк не встигнути – зате вдома він своє візьме. Якщо ж, навпаки, дитина не може працювати вдома, хоча, за відгуками викладача, цілком встигає на уроках – задумайтеся про те, чи забезпечені їй удома необхідні для роботи умови (а це не тільки наявність столу та стільця, а й комфортного, тихого приміщення для занять, нормальної психологічної обстановки), чи – чи не надто ви його опікуєте.
• Деякі діти, що називається, «не вміють поводитися»: вони голосно коментують те, що відбувається на уроці, поведінка вчителя та оцінки, не реагують або негативно реагують на зауваження. Зазвичай це викликано сімейними проблемами, найчастіше – перенесенням складних стосунків із мамою чи бабусею на вчительку.
• Є ще окрема підгрупа дітей, проблема яких полягає у слабкому орієнтуванні у просторі. Вони довго, мало не кілька тижнів, не можуть запам'ятати розташування свого класу в школі, місце розташування туалету, їдальні, роздягальні – тому вони часто губляться в «трьох соснах» і спізнюються зі змін на урок. Деякі дітки слабо орієнтуються навіть у своєму зошиті, і прохання вчителя «відступити три клітинки зверху і на десять зліва» кидає таку дитину в ступор. Це теж – «домашня спадщина»: мабуть, дитина не була привчена до самостійності, з нею мало займалися або робили все «за нього».
Отже, як бачимо, за винятком складнощів, пов'язаних з фізіологічними особливостями дитини або з наявними у неї порушеннями, більшість шкільних проблем все ж таки «родом із сім'ї»: когось не навчили правил поведінки, когось надто опікувалися, з кимось мало займалися і не розвинули в дитині пам'ять, увагу, моторику.
Про те, кому саме з особливою працею дається перший клас і про те, як допомогти дитині вирішити ці проблеми – поговоримо в наступних статтях .
