Фраза “Ти такий розумний!” здається невинною, але вона може назавжди змінити ставлення дитини до труднощів.
Діти, яких часто хвалять за вроджені здібності, бояться помилок та уникають складних завдань.
Вони сприймають невдачі як доказ своєї “недостатньої уміності”, втрачаючи мотивацію.
Натомість краще акцентувати увагу на зусиллях. Наприклад, Ти здорово попрацював! або «Бачу, ти не здався!»
Такий підхід формує мислення зростання, де труднощі — крок до розвитку, а чи не загроза.
Проблема у тому, що похвала за розум створює ілюзію фіксованого результату.
Дитина починає вірити, що успіх залежить немає від дій, як від вроджених якостей. Через це він уникає завдань, де може помилитися, віддаючи перевагу легким перемогам. У довгостроковій перспективі це знижує креативність та впевненість у собі.
Школярі, яких хвалять за зусилля, обирають складніші завдання та показували найкращі результати через півроку.
Як виправити ситуацію? Замініть оцінку особи на оцінку процесу. Замість «Ти геній!» скажіть: “Мені подобається, як ти знайшов рішення”.
Уникайте порівнянь з іншими — лише з минулими здобутками самої дитини.
І головне – не ігноруйте помилки. Обговорюйте їх спокійно: “Давай розберемо, що пішло не так, і спробуємо знову”.
Це вчить наполегливості та відповідальності, а не страху «розчарувати» батьків.
