Майже кожен з батьків стикався з ситуацією, коли дитина раптово починає боятися темряви або вигаданих монстрів. Ці страхи часто здаються дорослим ірраціональними, але для дитини вони є абсолютно реальними.
Страх – природна частина дорослішання, яка допомагає дітям вчитися розпізнавати потенційну небезпеку. Багато страхів, пов'язаних із певним віком, проходять самі собою, пише кореспондент Білновини.
Нормальні страхи зазвичай відповідають етапу розвитку і не заважають його повсякденні. Вони можуть виявлятися тимчасово та з різною інтенсивністю.
Тривожним сигналом стає страх, який зберігається тривалий час, значно посилюється чи починає серйозно обмежувати активність дитини. Насторожити повинні панічні реакції, фізичні симптоми на кшталт болів у животі або сильного тремтіння.
Якщо страх заважає дитині спати, ходити до саду чи школи, спілкуватися з однолітками, це привід для уважнішого розгляду ситуації. Постійне уникнення об'єкта страху також свідчить про можливу проблему.
Батькам важливо зберігати спокій та не висміювати дитячі переживання. Фрази на кшталт “Не будь трусом” або “Це ж дурниці” тільки посилюють почуття сорому та ізоляції у дитини.
Найкраща підтримка – це визнання почуттів: “Я бачу, що тобі страшно, я поряд”. Фізичний контакт, обійми допомагають дитині відчути безпеку. Спокійний тон дорослого голосу передає впевненість.
Допомогти може спільне обговорення страху, малювання об'єкта, що лякає, або програвання ситуації. М'яке, поступове знайомство із джерелом страху в безпечній обстановці (десенсибілізація) часто є ефективним.
Читання казок чи історій, де герої перемагають свої страхи, дає дитині позитивні моделі поведінки. Ігри, де він почувається сильним та сміливим, також зміцнюють впевненість.
Створення стабільного, передбачуваного порядку дня та ритуалів перед сном знижує загальну тривожність. Відчуття надійності світу довкола допомагає справлятися зі страхами.
Якщо попри зусилля батьків страх не слабшає або посилюється, варто звернутися за консультацією до дитячого психолога. Професійна допомога дозволяє знайти коріння проблеми та підібрати методи корекції.
Розуміння різниці між нормою та проблемою — ключ до своєчасної та адекватної допомоги дитині.
Читайте також
- Що робити, якщо підліток грубить: ключова помилка у реакції батьків
- Безпека дитини влітку: про що потрібно пам'ятати батькам, щоб не довелося звертатися до лікаря
