Здається, що похвала завжди несе лише позитивний заряд і є опорою для дитячої самооцінки.
Однак деякі компліменти, сказані з кращими намірами, діють як тиха отрута, поступово підриваючи віру дитини до себе.
Фрази, сфокусовані не так на зусилля, але в вроджених якостях, створюють в дитини тендітне сприйняття власної цінності. Він починає вважати, що його люблять не за дії, а за даність, яку легко втратити.
Порівняльна похвала на кшталт «ти намалював найкраще в групі» ставить дитину у залежність від успіхів інших. Постійна необхідність бути першим породжує тривогу та страх невдачі, повідомляє кореспондент Біловини.
Оціночні ярлики «розумниця» чи «молодець», не підкріплені конкретикою, з часом втрачають сенс і перестають мотивувати. Дитина не розуміє, за що саме її хвалять, і не знає, як повторити цей успіх.
Токсичною стає і похвала-маніпуляція, коли дитину хвалять за дію, вигідну батькові, а не значуще для самої дитини. Це формує відчуття, що його використовують, та його справжні почуття не важливі.
Перебільшений захоплення щодо звичайного вчинку може бути сприйнятий як поблажливість чи нещирість. Дитина відчуває фальш і починає сумніватися в адекватності своєї оцінки того, що відбувається.
Найбільш руйнівна похвала, яка опосередковано принижує попередні досягнення дитини, наприклад, «нарешті в тебе вийшло». Така фраза знецінює весь пройдений шлях та докладені раніше зусилля.
Психологи рекомендують замінювати оціночні судження на простий опис того, що ви бачите, та визнання почуттів дитини. Фраза «я бачу, ти використав багато яскравих кольорів і дуже старався» звучить набагато щирішим та кориснішим.
Важливо хвалити процес, а не результат: завзятість, пошук рішень, сміливість пробувати нове. Це вчить дитину цінувати власні зусилля і не пасувати перед труднощами.
Такий підхід формує у дитини так зване «мислення зростання», за якого вона вірить у свою здатність розвиватися. Помилки у цій парадигмі перестають бути катастрофою, а стають частиною навчання.
Батькам варто бути уважними до власних слів та їх прихованих посилань. Щирий інтерес до зусиль дитини та визнання її прогресу будує міцний фундамент здорової самооцінки.
Усвідомлене спілкування, вільне від токсичної похвали, вимагає від дорослого великої роботи з себе. Нагородою за цю працю стають довірчі відносини та психологічно стійка особистість дитини.
Читайте також
- Місяць без телефонів: чому заборона смартфонів у школах стала необхідністю, розповіли у Мінміськвиконкомі.
- Видатний секрет сім'ї: чому не можна розповідати дитині про свої успіхи у дитинстві
