Стрічка новин, листування в месенджерах, закриті сторіс – батьківський погляд на онлайн-життя підлітка часто викликає тривогу: «З ким він спілкується?», «Що там публікують?», «Чи не труять його?».
Бажання заглянути в телефон або вимагати паролі зрозуміло, але це правильний шлях до втрати довіри.
Як же залишатися в курсі, не стаючи цифровим наглядачем?
Почніть із інтересу, а не контролю. Замість допиту “Що ти там робиш?” запитайте: «Який додаток чи гра зараз найпопулярніша у тебе та друзів? Чим вона чіпляє?», «Який блогер чи тиктокер зараз у тренді? Чому він крутий?».
Слухайте без осуду, навіть якщо його кумири видаються дивними.
Це вікно у його цінності та інтереси. Обговорюйте контент відкрито: Бачила цей челендж? Як ти до нього ставишся?», «Чи стикався з грубістю чи фейками в мережі? Як відрізниш?».
Говоріть про цифрову гігієну та безпеку не як про лекцію, а як про практичні навички: «Як ти налаштовуєш приватність?», «Що робитимеш, якщо отримаєш дивне повідомлення?», «Як зрозуміти, що друг у мережі не в порядку?».
Договоріться про базові правила разом: час без гаджетів перед сном, що можна/не можна публікувати (фото, особисті дані), узгодження нових акаунтів.
Важливо пояснити чому: не «Я так сказав!», а «Я турбуюся про твою репутацію в майбутньому, про сон, про безпеку».
Запропонуйте бути «аварійним контактом»: «Якщо ти зіткнешся з чимось лякаючим, неприємним чи незрозумілим у мережі – одразу до мене, без страху покарання. Я допоможу розібратися».
Подавайте приклад усвідомленого використання гаджетів.
Ваше завдання – не контролювати кожен крок, а дати інструменти для безпечного та відповідального плавання у цифровому океані та бути надійним портом у шторм.
