Ми хочемо, щоб наші діти були впевненими, сміливими, вірили у свої сили.
Але іноді наші найдобріші слова підтримки дають зворотний ефект, непомітно підриваючи їхню віру в себе.
Особливо в підлітковому віці, коли самооцінка і така крихка.
Перша небезпечна фраза: “Це ж легко! Ти впораєшся!”
Нам здається, ми підбадьорюємо. Для нього це звучить як: “Якщо в тебе не вийде – ти дурний/слабкий, раз не подужав “легке””.
Натомість визнайте складність: «Так, це непросте завдання. Яка частина здається тобі найважчою? Як я можу допомогти?».
Друга пастка: «Не хвилюйся, все буде добре!» коли підліток ділиться тривогою (сварка з другом, страх провалу).
Ми хочемо заспокоїти, але його почуття знецінюються.
Краще: “Розумію, це справді тривожно/неприємно. Розкажи більше? Що найстрашніше може статися?”
Третя підступна фраза: “Чому в тебе не так, як у …?” (Порівняння з братом, сестрою, однокласником).
Навіть якщо ви маєте на увазі “Подивися, як добре у нього виходить, повчися”, підліток чує: “Ти гірше”. Порівняння – отрута для самооцінки.
Замініть на: “Я бачу, ти намагаєшся. Що тобі самому подобається в твоїй роботі? Що хочеш покращити?”
Що ж говорити замість цього? Фокусуйтеся на процесі, зусиллях та його унікальному шляху. «Я помітив(а), як ти системно підійшов до підготовки – це круто!»
Запитуйте: «Як ти сам оцінюєш свій результат?», «Що ти дізнався про себе, роблячи це?».
Підлітку важливо відчувати, що ви бачите його реальні зусилля та зростання, а не порівнюєте з міфічним ідеалом.
Ваші слова мають бути якорем реалістичної підтримки у бурхливому морі підліткових сумнівів, а не додатковим тягарем невиправданих очікувань.
Змінюючи мову, ви будуєте міст до його справжньої, стійкої впевненості.
