Прокручування стрічки соцмереж часто залишає відчуття, що десь там, за екраном, існують інші матері.
Вони завжди посміхаються, їхні будинки сяють чистотою, вони готують вишукані органічні страви, їхні діти одягнені в наряди, що ідеально поєднуються, і зайняті розвиваючими іграми без єдиного примхи.
А ви?Ви насилу встигаєте розігріти пельмені, на підлозі валяються крихти від сніданку, а дитина чомусь віддає перевагу штанам з динозавром сорочці в горошок.
Стоп. Дозвольте зруйнувати цей міф раз і назавжди.
Правда, яку рідко показують у картинках, полягає в тому, що бути “досить хорошою” мамою – це і є мета, якої варто прагнути.
“Достатньо хороша” – це не про досконалість. Це про присутність.
Це про читання казки на ніч хрипким від втоми голосом.
Про вибір гри з дитиною замість миття підлог.
Ідеал недосяжний за визначенням, тому що він ігнорує реальність дитинства, наповнену не тільки сміхом, а й сльозами, безладдям, нудьгою та нескінченними “чому”.
Він ігнорує реальність жінки, яка має не лише роль матері, а й свої потреби, мрії, вразливості.
Коли ти знімаєш із себе тягар обов'язкової досконалості, відбувається дивовижне.
З'являється простір для справжнього, живого, іноді неохайного, але наповненого щирими емоціями життя.
Ти вчишся довіряти собі, своїй інтуїції, бачити унікальні потреби своєї дитини, а не дотримуватися шаблонів з інтернету.
Ти звільняєшся від токсичного порівняння і починаєш цінувати маленькі, але такі важливі моменти справжнього щастя: спільний сміх над дурістю, довірливу долоню у твоїй руці, ранкові поцілунки в маківці.
Дитині не потрібна бездоганна мама. Йому потрібна справжня мама.
Та, яка вміє просити про допомогу, визнавати свої слабкості та показувати, що бути людиною – це нормально.
Тож якщо ваш будинок не схожий на виставку, а ви самі почуваєтеся вичавленим лимоном – видихніть.
Можливо, ви робите все краще, ніж вам здається.
І саме ваша “неідеальність” робить вас справжнісінькою і найпотрібнішою мамою для вашої дитини.
