Діти рідко скаржаться на проблеми зі зором, поки оточуючі не помічають дива у їх поведінці.
Одна з перших ознак — різке погіршення почерку.
Під час занять можна побачити, як учень неприродно схиляється над підручником чи зошитом.
Звичка підходити надто близько до екрану телевізора — ще один тривожний дзвінок.
Жмурячись навіть при хорошому освітленні, діти підсвідомо намагаються «налаштувати» фокус.
Часте тертя очей протягом дня може вказувати на втому або перенапругу зорових м'язів. Якщо дитина робить це регулярно, варто насторожитися.
Головні болі після читання чи письма — не завжди ознака лінощів. Іноді це сигнал про те, що очі працюють на межі своїх можливостей.
Зниження успішності в школі іноді пов'язане не з лінощами, а з тим, що дитина просто не бачить завдання на дошці. Він соромиться зізнатися або не розуміє, що проблема в зорі.
Відмова від улюблених занять – малювання, збирання конструктора – може бути викликана дискомфортом. Якщо дрібні деталі стали «невидимими», інтерес до хобі згасає.
Батькам важливо не ігнорувати ці ознаки, сподіваючись, що «саме минеться».
Профілактика залишається ключовим інструментом: контроль за гаджетами, правильне освітлення, прогулянки при денному світлі.
Очі дітей — це вікно у світ, яке не можна закрити туманом.
