Українка Олена Грицингер — підприємиця, менторка та мама двох дітей, яка представить Україну у фіналі міжнародного конкурсу Ms Universe World International в Орландо, — відверто розповіла про свій освітній шлях, складні вибори в юності та те, як психологія і б’юті-сфера з часом об’єдналися в її житті в єдину місію.
Ви маєте дві вищі освіти — психологію та облік і аудит. Чому обрали саме ці напрямки?
Аудит я обрала після школи. Я хотіла вступити на міжнародні відносини, але був дуже великий конкурс, і я не змогла туди потрапити. Можна було вступити на контракт, але в ті часи це була дуже велика сума, і ми не могли собі цього дозволити.
Тому потрібно було обрати професію, яка буде корисною і стабільною. У той час більшість обирали фінанси, бухгалтерію або юриспруденцію. І на сімейній нараді ми вирішили, що бухгалтерський облік та аудит — це професія, яка, як тоді казали, «прогодує в будь-який час».
Але вже після першого курсу я зрозуміла, що як творча людина мені складно себе в цьому реалізувати. І мама порадила піти на другу освіту — психологію. Я навчалася паралельно: п’ять років на денному — облік і аудит, і п’ять років — психологія у форматі очно-заочного навчання. Тобто всі вихідні й канікули я проводила на навчанні.
Психологія мені дуже подобалась. Мені було цікаво досліджувати людей, розуміти, чому вони діють так, а не інакше. Там ми вивчали різні напрямки — сімейну, дитячу, клінічну психологію, гештальт-підхід. Це були базові знання, після яких потрібно було обрати вузьку спеціалізацію.
Але після завершення навчання мені запропонували гарну роботу не в психології, і я не пішла одразу в цю сферу. Повернулася до цього питання вже у 2015 році, коли переїхала до Києва.
Як знання з психології допомагають Вам у роботі та житті?
Дуже допомагають. Насправді я навіть не уявляю, як можна жити без цих знань.
Особливо я це відчула після 2014 року, коли ми виїхали з Донецька. У мене на руках була 9-місячна дитина, і ми залишилися фактично без усього — без грошей, без бізнесу, без дому, без звичного життя. Це був дуже складний період.
Я намагалася звернутися до психологів, але, на жаль, на моєму шляху трапилися некомпетентні спеціалісти. І я відчувала, що це більше шкодить, ніж допомагає.
Саме тоді я вирішила повернутися до психології. Почала обирати свою спеціалізацію, проходити додаткові навчання, глибше працювати з підсвідомістю, травмами, страхами.
І з того моменту моє життя почало кардинально змінюватися. Я дійсно відчула результати і зрозуміла, що хочу допомагати іншим. Це стало моїм внутрішнім покликанням.
Чи планували Ви спочатку кар’єру поза б’юті-сферою?
Так. У б’юті-сферу я прийшла у 2007 році. До цього я працювала на державній службі — у контрольно-ревізійному управлінні в Донецьку. У мене була хороша посада, і зазвичай з таких місць не йдуть.
Але я відчувала, що ця робота мене внутрішньо травмує. Багато речей йшли в розріз із моїми цінностями. І в якийсь момент я наважилася зробити ризикований крок — піти в б’юті-сферу.
Спочатку це був візаж, робота з косметикою. У 2010 році я почала займатися перманентним макіяжем, потім відкрила студію перманенту, а згодом — повноцінну б’юті-студію.
Мене дуже надихала робота з жінками. Я бачила, як вони змінюються, коли бачать себе іншими — більш впевненими, красивими. І це давало мені величезне задоволення.
З часом я зрозуміла, що краса — це не лише про зовнішність. Дуже важливо, що всередині. І під час роботи з клієнтками ми багато говорили, і я фактично почала працювати з ними як психолог і коуч.
Жінки поверталися, приводили подруг, родичів, тому що отримували не лише послугу, а й підтримку, відповіді на свої питання.
У 2015 році, коли я переїхала до Києва, я паралельно відкрила нову студію і почала глибше навчатися психології. І ці два напрямки злилися в одне.
Так з’явилися мої програми, зокрема «Шлях королеви». І коли я прийшла у конкурси краси, все стало на свої місця — це про комплексну роботу з жінкою: і зовні, і всередині.
Як відбувся перехід від освіти до власного бізнесу ?
Перехід був не різким, а поступовим. Я не можу сказати, що це був один конкретний момент.
Це був шлях через пошук себе, через досвід у різних сферах, через внутрішнє відчуття, що я хочу робити щось своє. І коли я почала працювати в б’юті-сфері, це стало першим кроком до власної справи.
Далі все розвивалося поступово: від роботи на себе — до відкриття студій, створення програм, роботи з жінками як менторки.
Чи продовжуєте Ви зараз навчатися та розвиватися як спеціалістка?
Так, звичайно. Я переконана, що якщо ми не навчаємося, то ми не стоїмо на місці — ми відкатуємося назад.
Тому навчання — це постійна частина мого життя. Мінімум раз на рік я проходжу серйозні, глибокі курси, і додатково ще 2–3 менші навчання.
Я також багато читаю, спілкуюся з людьми, які можуть поділитися досвідом, і постійно шукаю нові знання. Для мене розвиток — це безперервний процес.