Історії наших захисниць та волонтерок — це те, що дає нам силу триматися сьогодні. Редакція «Україночки» ділиться з вами надважливим матеріалом про жінок, які боронять Україну на фронті, демонструючи неабияку мужність і професіоналізм.
Лейла Абдуллаєва: Перша жінка-командирка батальйону безпілотних систем
36-річна Лейла Абдуллаєва, позивний «Сарацин», командує ротою ударних дронів бригади Сил безпілотних систем К-2. Вона увійшла в історію як перша жінка в українському війську, яка зайняла посаду тимчасової виконувачки обов’язків командира батальйону. До служби в армії Лейла працювала в IT-сфері, а нині керує понад сотнею бійців. В інтерв’ю вона розповідає про паралелі між військовою кар’єрою та вихованням дітей, про своє прізвисько «бельгійська вівчарка» та про те, що для неї означає жіноче щастя.
Лейла Абдуллаєва, позивний «Сарацин», спочатку прийшла до війська як пілот дрона «мавік». Згодом опанувала розвідувальні та ударні дрони, ставши командиром екіпажу. Її ініціативність та впертість допомогли їй розширити сферу відповідальності. Вона зізнається, що не хотіла ставати медиком, бо їй було б надто важко морально справлятися з ранами та смертями, пропускаючи їх через себе. Коли виникла потреба створити нову роту, Лейла виявила бажання її очолити, і, отримавши згоду, успішно її сформувала, займаючись навчанням нових пілотів та досягаючи результатів.
Командирський підхід: Лідерство та відповідальність
«Я не була лідеркою у школі: тиха, скромна, абсолютно невпевнена в собі аутсайдерка. А вже всередині непрофільної кар’єри в ІТ, коли потрібно було організовувати людей, я банально брала відповідальність на себе. Не тому, що це мені подобається і мені цього хотілося, а тому, що не було нікого, хто міг би зробити це замість мене», — ділиться Лейла. Цей досвід трансформувався у військове лідерство, де вона керується принципом «бути прикладом». Вона ніколи не віддає наказу, якого не готова виконати особисто, і запевняє, що її бійці знають це. За її словами, тяжке військове життя загартовує характери.
Вона керує понад сотнею людей, знаючи кожного особисто. Лейла вважає, що військове життя, як і виховання дітей, вимагає особистого прикладу. Вона наголошує, що її головне завдання — забезпечити безпеку своїх підлеглих, і хоча іноді доводиться бути жорсткою, це заради їхнього життя.
Перехід між посадами: Турбота про бійців
Лейла пояснює, що в армії можливий перехід з однієї посади на іншу, особливо коли військовий виснажений або має проблеми зі здоров’ям. Це стосується, наприклад, пілотів дронів, які тривалий час перебували близько до лінії фронту. Якщо боєць не може далі виконувати свої обов’язки, його переводять на іншу посаду, де це буде безпечніше. «У галузі БпЛА це набагато простіше робити, ніж у механізованих бригадах, де бракує людей», — зазначає вона. Лейла наголошує, що в цивільному житті можна зупинитися, але на війні це майже неможливо, тому кризовий менеджмент лягає на командування.
Вплив війни: Зміни в характері та пріоритетах
Лейла визнає, що війна суттєво вплинула на її характер, зробивши його жорсткішим. Вона навчилася відсікати зайве, не витрачати час на непотрібних людей чи події. «Криза середнього віку нормально так гупає мені у двері», — говорить вона, розмірковуючи про те, що частина молодості минула, а вона не встигла зробити все заплановане в мирному житті. Водночас, вона наголошує, що війна з 2014 року, і вона, як і багато хто, жила мирним життям, поки інші воювали. Лейла отримала орден Богдана Хмельницького III ступеня за якісне виконання обов’язку та особистий приклад, вважаючи це спільною нагородою свого підрозділу за героїчну оборону.
Жіноче щастя та військові реалії
На запитання про «жіноче щастя», Лейла відповідає: «Моє жіноче щастя для мене трошки інакше, ніж для когось іншого. Я хочу, умовно, 120 росіян мертвих на день. Оце моє жіноче щастя». Вона додає, що щастя для всіх однаково — бути живим і повернутися додому. Досвід екстремальних видів спорту, зокрема мотоспорту, навчив її дисципліні, витривалості та прийняттю помилок, що знаходить своє відображення і в армійській службі.
Особисте життя: Немає часу на роздуми
Лейла не у стосунках і вважає, що поєднувати романтику та професійну співпрацю в межах одного підрозділу складно. Вона жартує, що до неї можна свататися, але серйозно зазначає, що не планує особистих стосунків зараз. «Любов прийде і на печі знайде», — цитує вона свою бабусю. Командир жартома порівнює її з бельгійською вівчаркою, яка потребує постійної роботи. Лейла ж знаходить радість у перегляді фільмів, читанні книжок та поїздках на мотоциклі, коли з’являється вільний час.
Слово редакції: Дякуємо кожній українці, яка сьогодні наближає нашу перемогу на фронті чи в тилу. Ваша мужність надихає світ. Пишаємося!
За матеріалами: hromadske.ua