У процесі педагогічної діяльності нерідко доводиться стикатися із запитанням: чи потрібно під час лекції писати конспект і як це грамотно робити?
Особливо актуально це питання зазвучало з появою різноманітних технічних носіїв, що дозволяють фіксувати та тиражувати будь-які матеріали – як усні, так і письмові. І навіть серед педагогів немає однозначної думки з цього питання. От і подумалося, що 30-річний досвід викладача вищої школи може допомогти як лекторам, так і слухачам.
Навіщо та як вести конспект?
Конспект (лат. conspectus – огляд) – короткий письмовий виклад змісту чого-небудь (лекції, промови, роботи тощо). (Словник іноземних слів. – М., 1990). Зупинимося на одній із форм конспекту, а саме – студентському конспекті лекцій.
Дочка-студентка скаржиться, що на одних лекціях доводиться писати без передиху 2 години (5-6 сторінок дрібним почерком), через що іноді судомою зводить пальці; на іншій лекції будь-які спроби щось записати дають нульовий ефект, т.к. викладач жодну думку не доводить до логічного завершення, але конспект вимагає. Гадаю, кожен, хто навчався, згадає свій приклад малорезультативних спроб конспектування.
Якщо під веденням конспекту розуміти механічне записування за лектором за принципом «що встиг», я – проти.
• По-перше, вимоги до конспекту з різних предметів (наприклад, з математики, іноземної мови чи історії образотворчого мистецтва) істотно відрізнятимуться.
• По-друге, ККД конспекту з дисципліни, за якою є маса фундаментальних підручників (за якими можна підготуватися самостійно), і за авторським курсом, особливо якщо він тільки проходить апробацію, буде зовсім різним.
• По-третє, багато залежить від темпу мовлення та дикції лектора. Далеко не за кожним лектором можна наздогнати. З іншого боку, можна ненароком і заснути. Навіть середній темп мови може бути записаний тільки методом стенографії (швидкопису), а значить при звичайному записуванні багато що буде втрачено. І не факт, що слухач зможе самостійно виділити головне і повністю це зафіксувати, тим паче грамотно.
• По-четверте, усне мовлення та письмове – це різні жанри, і по-різному сприймаються свідомістю. Отже, те, що ми чуємо (навіть якщо це блискуча лекція), зовсім інакше виглядає, коли ми це читаємо.
• По-п'яте, як, не відриваючись від зошита, не проґавити ораторсько-акторські прийоми, якими розцвічує свою мову досвідчений лектор, як зафіксувати яскраві емоційні акценти, дискусійні питання, звернені до слухачів, які вимагають включення їхньої свідомості для пошуку відповіді?
• По-шосте, навіть якщо знизити темп мови (з неминучою втратою фарб, запальності тощо), як підлаштуватися під усіх слухачів? Адже швидкість та якість записування у всіх різні. І т.д., і т.п.
Звідси висновок: механічне записування на ходу – малоефективна річ. Хоча цим грішать багато викладачів вищої школи, особливо старого загартування.
Чи можна замінити конспект?
З появою технічних засобів (диктофонів, копіювальних апаратів та ін.) проблема, начебто, вирішена. Так, в американських вишах прийнято перед лекцією роздавати розмножені на ксероксі тексти лекцій, а лектор озвучує текст і дає роз'яснення щодо спірних і складних питань (у такому разі лекція, як одна з основних форм роботи, втрачає свій зміст).
Або візьмемо приклад, наведений Є. Єрмоловою у статті «Чи варто конспектувати лекції?». Цікаво, трьома диктофонами та фотоапаратом студентів вуз постачає? І скільки часу студент повинен витратити на розшифрування зафіксованого цими носіями та записування конспекту з 3-х (!) диктофонів та фотоапарата? А якщо таких лекцій за день було 3-4?.. А з огляду на якісний склад та «працелюбність» сьогоднішніх студентів?..
У моїй практиці були випадки, коли студенти записували лекцію і на диктофон, і відео. Але при цьому все одно від запису згодом відмовлялися та поверталися до ведення традиційного конспекту. А записи залишали на згадку.
Справа в тому, що при записуванні вмикається ще один інструмент пам'яті – моторна пам'ять. Давно доведено, що найкращий ефект досягається лектором, який задіяє і слухову, і візуальну, і моторну пам'ять слухачів.
Візьмемо, наприклад, такий метод, як записування на дошці, який багато хто сьогодні вважає анахронізмом. Куди як ефектніше виглядають мультимедійні технології! Я особисто – за. Але є матеріал, який краще освоювати наживо. При записі на дошці студент як би бере участь у процесі розгортання думки, схеми, логічного ланцюжка чи словосполучення. Особливо ефективно залучати аудиторію до підказки наступного кроку, розкриття недомовленого (недописаного). Одна й та інформація краще засвоюється і запам'ятовується, якщо її записуєш на дошці, а студенти – слідом за лектором у свої конспекти, ніж показати їм готовий слайд або схему і розповісти їх суть.
То як же організувати процес конспектування?
Кожен лектор повинен ретельно продумати власну методику з урахуванням усіх викладених та не викладених факторів. Я поділюся тим, як це роблю я.
Темп мови у мене швидкий, наполегливий. Студент за мною записувати все одно не встигне. Та й мені важливо бачити їхні очі, їхнє повне включення в те, що відбувається. Тому спочатку прошу за мною не гнатися. Те, що мені видається найбільш важливим і потребує запису, пропоную записати, промовляючи в більш повільному темпі. Усі ключові поняття, схеми, нові та складні слова обов'язково записую на дошці (з акцентом на правильному написанні). Активно використовую ілюстративний матеріал, який представляю і на паперових носіях, і у вигляді слайдів та схем.
Ще на першій лекції 5 хвилин витрачаю на лікнеп: прошу записувати кожну тему з окремої сторінки, залишаючи місце для додаткових нотаток; кожну думку – окремим абзацом; виділяти у різний спосіб (маркерами 2-3-х кольорів, кольоровими ручками, рамками тощо) ключові поняття, визначення, персоналії.
Стимулом є дозвіл на підсумкову контрольну роботу на 2 хвилини скористатися конспектом. У такому разі впорядковані марковані записи допомагають швидко зорієнтуватися у тексті.
Досвід показує, що такий конспект «працює», що не виключає потреби працювати з літературою та іншими джерелами.
І жодні технічні та інші носії не замінять живого спілкування лектора з аудиторією, особливо, якщо лектор живе справою, якою займається, любить і поважає аудиторію, якою доносить свої знання, і цінує не лише свою працю, а й працю тих, до кого звернено його промову.
Приємного конспектування!
