Настали останні шкільні дні для випускників 9-11 класів. У всіх школах триває посилена підготовка до Єдиного державного іспиту. Випускників лякають тим, що цього року буде не так, як торік. В аудиторіях на них чекають відеокамери та спеціально навчені спостерігачі. Картинка з будь-якої аудиторії тут же може потрапити до всюдисущого Інтернету.
Випускники уважно слухають та мотають на вус. Хтось із них посилено гризе граніт наук, хтось сподівається на удачу та готує шпаргалки, хтось взагалі ні на що не сподівається, а хтось відверто плює, закинувши усі підручники у дальній кут та розважаючись на консультаціях та уроках за допомогою телефону.
Найбільше хвилюються вчителі: адже це результат їхньої багаторічної праці. Вони з останніх сил б'ються, вселяючи випускникам великі істини і сподіваючись на те, що хоч якась їхня частина залишиться в пам'яті і допоможе вихованцям скласти іспити гідно.
Хвилюються і батьки, оскільки хочеться, щоб сини навчалися у престижних вузах, щоб здобули престижну спеціальність і стали опорою у старості. І тому серед батьків нерідкі розмови про ті випадки, коли «хлопчик все знав, але перехвилювався на іспиті і отримав мінімальний бал». Чи можливе таке? Спробуємо відповісти на це злободенне запитання.
По-перше, хлопчику чи дівчині на даний момент 17-18 років, тобто це вже цілком дорослі люди, які усвідомлюють звіт. І якщо людина просто читає необхідний матеріал перед іспитом, то у потрібний момент пам'ять обов'язково спрацює та видасть цей матеріал власнику. Якщо ж випускник у вічі не бачив того, що від нього потрібно на іспиті, то тоді пам'ять його обов'язково «підведе», і це можна буде перекваліфікувати на «перехвилювався».
Припустимо, що хвилювання все-таки випускник має. Можна навіть зрозуміти, що він забув якесь положення чи формулу, якщо складає усний іспит, а викладач дивиться на нього вовком. Але хто заважає впоратися із хвилюванням на письмовому екзамені? Є різні заспокійливі засоби, є сила волі, різні тренінги. Отже, випускник зобов'язаний все це передбачити та усунути ще до складання іспиту. І якщо він має знання і бажання отримати гідну оцінку своїй праці, то хвилювання бути просто не повинно.
По-друге, хвилюватися має право дитина дошкільного віку, до якої прикута увага дорослих і яка забуває віршик від переживань. Хвилюватися має право глибокий старий, котрий забуває дату свого народження теж від хвилювання, а вірніше, від склерозу, властивого цьому віку. Але здорова молода людина, випускник школи чи вузу, не склеротик, списувати погану оцінку на хвилювання не має права.
Якщо сумлінно готуватися до ЄДІ, якщо мати мету в житті і вперто до неї йти, то жодне хвилювання не завадить скласти іспит так, щоб батьки з гордістю могли сказати: «А наш і не хвилювався на іспиті, все виконав сам і навіть час у нього лишився».
