Коли вчорашній школяр усвідомлено вибирає спеціальність, вступає до університету і приходить вчитися, він спочатку захоплено дивиться навколо. Чекає, що його багато навчать, що він зможе, нарешті, вчитися саме тому, що йому цікаво і потрібно. Але після першого (максимум, другого) семестру захопленість змінюється послідовно здивуванням, образою і розчаруванням, і наступні п'ять-шість років проходять у більшості студентів за стандартною схемою: протягом семестру байдикування, перед сесією – здача боргів, матеріал, що спішно завчається, після одержання матеріалу до іспиту, і забування.
Сумно, але цілком зрозуміло: якщо семестровий курс можна освоїти за два дні – і скласти іспит на «добре» чи «відмінно», то навіщо напружуватись протягом семестру? Тим паче, що найчастіше студенту видається нецікавим чи непотрібним матеріал на лекціях, а самі ці лекції не часто хто з викладачів справді вміє читати.
В результаті до моменту випуску середній студент має уривчасті знання, які дивом затрималися в голові або тому, що про них часто нагадували, або тому, що їх доводилося використовувати за межами університету (багато хто йде з третього-четвертого курсу). І рідко хто встигає вчасно зрозуміти, що університет – це не школа, і методи навчання там інші.
Отже, що ж дає будь-який університет будь-якому студенту щодо навчання? По-перше, доступ до гарної бібліотеки спеціальної літератури. По-друге, огляд основних напрямів обраної області. І, по-третє, можливість консультуватись із фахівцями! Саме останнє дуже цінне, але майже ніколи не використовується.
І чого університет не дає: він не робить спеціалістів. Якщо навіть освоїти всі навчальні курси – це буде лише підготовка, огляд того, що потрібно знати. Тому важлива частина вищої освіти – самостійна робота. За п'ять років можна скуштувати безліч напрямків, ідей, проектів! Можна зрозуміти, що тобі цікаво, а що – ні, і весь цей час у твоєму розпорядженні безліч людей, які можуть і хочуть допомогти тобі. Це якраз той рідкісний випадок, коли можна ризикувати, займатися справді цікавими речами, і при цьому не боятися помилок – навчальні проекти на те й навчальні, що на них навчаються.
Узагальнюючи і доповнюючи сказане, постараюся дати кілька порад, яким сама була дуже рада на своєму першому курсі. Щоб здобути максимум від вищої освіти:
1. Вибирайте той факультет і ту спеціальність, яка вам цікава. Престиж і попит професій постійно змінюються, а радість від виконання улюбленої роботи залишиться на все життя. До того ж, від самого процесу навчання теж треба отримувати задоволення!
2. Не чекайте, що вас «всьому навчать» лише читанням лекцій. У лекціях дається лише «зміст» предмета – необхідний оглядовий матеріал, яким можна орієнтуватися. Щоб справді в чомусь розібратися, візьміть собі цікаве завдання, яке виходить за межі лекційного курсу, і спробуйте його вирішити. Якщо щось не виходить – звертайтеся до викладача: як правило, вони із задоволенням допомагають порадою студентам, що цікавляться.
3. Не бійтеся помилятися. Немає нічого страшного в тому, що у вас щось не виходить. Саме для цього ви тут – щоб навчатись, у тому числі і на своїх помилках! Запитуйте, читайте, вивчайте вже готові рішення, пробуйте інші завдання, якщо якась одна наполегливо не дається. Якщо вам вказали на помилку – попросіть пояснити, чому й у чому ця помилка, і як треба було зробити.
4. Пропонуйте своє. Якщо видані завдання здаються вам нецікавими – спробуйте запропонувати свої. Зазвичай викладачі лише заохочують подібну ініціативу. Можна вести якусь глобальну тему протягом 3-4 курсів, на різних предметах розглядаючи різні її аспекти та завдання. Навіть якщо й не зовсім правильно, але куди приємніше та ефективніше виконувати те завдання, зміст та актуальність якого ви розумієте.
5. Беріть участь у житті кафедри. Ходіть на тижні науки та олімпіади, відвідуйте гуртки та екскурсії, беріть участь в обговореннях. Як мінімум, ви знатимете людей, допомога яких може знадобитися вам у майбутньому. Як максимум, ви краще орієнтуватиметеся у своїй спеціальності – і зможете вибирати теми курсових, студентських проектів та диплома більш усвідомлено.
6. Використовуйте доступні ресурси максимум. Це і бібліотека, і консультації спеціалістів, та зв'язки кафедри та університету. Ніколи більше після випуску ви не знаходитиметеся в таких вигідних умовах, ніколи більше така кількість людей не намагатиметься допомогти вам стати кращими, грамотнішими. Крім допомоги у навчанні (це природно), університет може допомогти з працевлаштуванням, з відпочинком і навіть матеріально (цим займається студентська профспілка). Гуртожиток, стипендії, безкоштовний доступ до бібліотеки та комп'ютерних класів, консультації, літній та зимовий відпочинок зі знижками або взагалі безкоштовно, медична допомога… – це мінімум того, на що можна розраховувати.
Студентство – особливий час, короткі п'ять років, які ніколи не повторюються. Проведіть їх так, щоб ніколи не шкодувати про втрачені можливості!
