Хто володіє інформацією, той володіє світом. Мудре висловлювання, авторство досі заперечується. Крилатим воно стало після того, як його вжив Вінстон Черчілль.
Правильно, інформація, отримана вчасно й у потрібній кількості, може перевернути життя, стати додатковим джерелом зусиль і впевненості. Але це якщо йдеться про потрібну дозу. Про можливість як отримати інформацію, а й встигнути її переробити, осмислити. Накопичити теж можна, тільки навіщо? Якщо інформація не обробляється, не застосовується, не передається – вона перетворюється на шлак, на мотлох, що заважає новому прийому свіжої інформації.
Згадую свій досвід. Як тільки пустилася у вільне плавання – потрібно було здобуття нових знань та навичок. Вчитися я люблю, навчаюсь завжди. Але в той період у моє життя увійшло безліч вчителів, книг, нових джерел інформації. Хлинув величезний потік інформаційного поля. Спочатку я радісно відчинила йому свої обійми, жадібно читала, вчила, зустрічалася з провідниками нових знань.
Але одного разу я раптом зрозуміла, що почалося передозування, що мені потрібен час для сортування цих нових знань, для переробки лавини інформації. Я вже насилу відрізняла головне від другорядного. Швидкість надходження перевищувала у рази швидкість переробки. Мені знадобилися нові методи концентрації уваги та покращення роботи мозку.
До стресу це, на щастя, не призвело, а ось задуматися про це змусило. На кілька тижнів я випала з інформаційного поля, просто перестала спілкуватися з учителями, читати літературу та дивитися фільми на тему. Взяла тайм-аут. Мені знадобилося менше місяця, щоб посортувати все по поличках, звірити вектор свого шляху та профільтрувати отриману інформацію.
Тепер я маю чітку методику регулювання інформаційних потоків. Я встановила для себе мінімум і максимум інформації, яка мені потрібна для самовдосконалення, для шліфування своєї професійної майстерності. Обсяг відомостей звівся до встановленої норми, за межі якої виходжу вкрай рідко.
Встановлюю чіткі часові рамки та, виходячи з них, складаю свій робочий графік. Слід сказати, що цей досвід допоміг мені працювати ефективніше. Зауважено, що при постановці розпливчастих цілей та нерегульованих часом завдань встигаю за день набагато менше. До того ж, ці навички допомогли не зупинятися на досягнутому. Тепер до кожної нової галузі знань, до кожної нової навички підходжу дуже акуратно. Начебто пробую на смак – подобається чи ні, моє чи не потрібно витрачати на цей час.
А найголовніше – запитую себе. Навіщо тобі це? Що це дасть? Куди ти йдеш? Як це наближає тебе до головної мети? Спочатку відповіді ці важкі питання приходили досить складно. Іноді навіть був повний ступор та розпач. Зрозуміло, я не робот. А істину збагнути може тільки кожен сам для себе. Немає істини в останній інстанції. Але коли відповідь була – я святкувала маленьку внутрішню перемогу.
Сьогодні кожному з нас для отримання будь-якої інформації надано величезні можливості. Вона приходить до нашого дому, до храму нашої душі за першим нашим запитом. Її завжди було багато, тільки раніше ми були не готові її побачити та зрозуміти. Передозування будь-чого – це погано. Передозування інформації знижує її цінність та заважає побачити істину. Міра потрібна і важлива у всьому.
