Активне чи небажане втручання батьків у життя пари – поширене джерело напруги.
Постійні поради, критика обраного партнера чи спроби впливати на спільні рішення підривають автономію молодої родини, пише кореспондент Белновости.
Американська психологічна асоціація (APA) наголошує, що встановлення чітких кордонів з розширеною сім'єю є критично важливим для благополуччя нуклеарної родини (подружжя та їхніх дітей). Ці межі захищають незалежність пари.

Встановлення кордонів починається з внутрішньої єдності партнерів. Їм необхідно заздалегідь обговорити та узгодити, які форми участі батьків для них є прийнятними, а які – ні.
Комунікація з батьками має бути спокійною, поважною, але твердою та послідовною. Уникайте агресії чи звинувачень, які лише загострять ситуацію.
Розмову з батьками ефективніше вести від імені “ми”, демонструючи згуртованість пари (“Ми з Сашком вирішили, що самі плануватимемо наш бюджет”). Це наголошує на вашій самостійності.
Фокусуйтеся на вираженні своїх почуттів, потреб та рішень як пари (“Нам важливо приймати ці рішення самостійно”), а не на критиці поведінки батьків (“Ви постійно лізете не у свою справу”).
Чітко і конкретно позначте неприйнятні вам дії чи теми (“Будь ласка, не обговорюйте з нами вибір імені дитини до нашого рішення”). Ясність запобігає непорозумінню.
Послідовність у дотриманні встановлених правил є ключовим фактором їх ефективності. Якщо межі порушуються, потрібно спокійно, але твердо про них нагадати.
Формування нових, здорових патернів спілкування з батьками потребує часу, терпіння та наполегливості. Не чекайте на миттєві зміни.
Захист свого подружнього союзу як первинної та пріоритетної системи – обов'язок обох партнерів. Це зміцнює ваш зв'язок та взаємну довіру.
Шанобливі, але чіткі межі в результаті можуть покращити відносини з усіма членами сім'ї. Вони створюють основу для здорової та довгострокової взаємодії.