Двері в кімнату зачинені. З-під неї тягнеться провід навушників. На питання “Як справи?” – односкладове “Нормально” або роздратоване “Відчепись”.
Спроба поговорити до душі натикається на стіну мовчання чи сарказму. Знайома картина?
Багатьом батькам здається, що підліток навмисно відгороджується, демонструє байдужість чи навіть неповагу.
Виникає паніка: “Ми втрачаємо контакт!”, “Він мені більше не довіряє!”, “Що з ним не так?” Але перш ніж бити на сполох або влаштовувати розбирання, давайте спробуємо зрозуміти, що насправді може стояти за цією поведінкою.
Підлітковий вік – це величезний будмайданчик усередині. Руйнуються старі уявлення про себе і світ, зводяться нові.
Вирують гормони, змінюється тіло. З'являється гостра потреба у відділенні батьків, формуванні власної ідентичності – “Хто я без мами та тата?”.
Навушники, зачинені двері, короткі відповіді – це часто не так відкидання вас, як спроба створити необхідний особистий простір, “буферну зону”, де можна побути наодинці зі своїми думками, почуттями, музикою, яка відображає його внутрішній світ.
Це спосіб захиститись від перевантаження. Школа, однолітки, тиск очікувань, потік інформації – це потребує величезних енерговитрат.
Тиша і усамітнення (нехай і під біт) – спосіб відновитись. Іноді це маска, за якою ховаються невпевненість, тривога, смуток чи страх здатися “некрутим” перед батьками.
Як зберегти зв'язок, не порушуючи цих важливих кордонів? Відмовтеся від лобової атаки. “Вимкни музику, поговоримо!” – гарантовано викличе протест.
Спробуйте інші формати спілкування, де підліток почувається менш уразливим.
Поруч, а не навпаки. Розмови “пліч-о-пліч” часто ефективніші: під час поїздки в машині, спільного приготування вечері, прогулянки з собакою. Відсутність прямого зорового контакту знижує тиск.
Використовуйте їхню “мову”. Короткі повідомлення (SMS, месенджери) іноді працюють краще за довгі розмови. “Привіт, як твій день?” або смайлик із чашкою чаю (“Заходь, якщо хочеш чаю”) можуть стати ненав'язливим містком.
Спілкуйтесь через інтереси. Що його справді захоплює? Гра, музичний гурт, спорт, аніме, технології?
Виявіть щирий інтерес (без іронії!). “Покажи, що там за гра?”, “Увімкни трек, який тебе зараз зачепив?” Це показує, що ви бачите у ньому особистість.
Поважайте “стоп-сигнали”. Якщо він каже “Не зараз” або “Не хочу говорити”, прийміть це. Скажіть: “Добре, я тут, якщо захочеш поговорити пізніше”. Нав'язливість вбиває довіру.
Важливо ставити відкриті запитання, а не допитувати. Замість “Ну що там у школі?” запитайте: “Що сьогодні було найцікавішим/найскладнішим?”.
Замість “З ким ти там переписуєшся?” – “Чим займаєтеся з хлопцями у мережі?”. Слухайте без негайних порад та оцінок.
Часто підлітку потрібно просто виговоритись, бути почутим. Ваше “Схоже, це тебе сильно розлютило / засмутило” цінніше, ніж негайне “А ти мав зробити так…”.
Не бійтеся ділитися (помірковано!) своїми переживаннями його віку: “Я пам'ятаю, у твоєму віці мені теж було складно з…”.
Це показує, що ви не з іншої планети. Пам'ятайте: їх “не лізь до мене” рідко означає “піди назавжди”.
Найчастіше це означає: “Мені потрібний простір, але знати, що ти поряд – важливо”. Будьте цим надійним тилом, а не наглядачем.
