Дитяче ожиріння перетворилося на глобальну епідемію, але для багатьох батьків проблема залишається невидимою. Їхній батьківський зір затьмарюється, заважаючи розглянути тривожні сигнали на терезах.
Мільйони дітей по всьому світу мають зайві кілограми, створюючи ризики для здоров'я. Проте усвідомлення масштабів лиха рідко приходить у сім'ю.
Дослідження шокують: переважна більшість мам та тат не визнають надмірну вагу у своєї дитини. Лише мала частина готова діяти, щоб змінити ситуацію.
Пухкі щічки та складочки часто сприймаються як мила особливість чи ознака здоров'я. Батьки щиро вірять, що їхнє маля прекрасне таким, яким є, і не потребує змін.
За цією любов'ю ховається глибокий, невимовний страх засудження. Суспільство звикло звинувачувати батьків у надмірній вазі дітей, навішуючи ярлик некомпетентності.
Визнати проблему – значить зіткнутися із почуттям сорому та вини перед оточуючими. Набагато психологічно простіше заперечувати очевидні факти, ніж виправдовуватися.
Фахівці наголошують, що причини дитячого ожиріння складні та багатогранні. Вина не завжди лежить на батьках, шукати цапа-відбувайла марно.
Індивідуальні особливості метаболізму, уроджені схильності чи сформовані харчові звички грають величезну роль. Мами та пами не всесильні і не завжди можуть це контролювати.
Зациклення на почутті провини – глухий шлях, який заважає діяти. Воно паралізує та віддаляє від реального вирішення насущної проблеми.
Ключ до здоров'я дитини – чесний погляд на ситуацію без самозвинувачень. Необхідно прийняти факт: «Моя дитина має зайву вагу, і це реальність».
Пошук винних лише забирає дорогоцінний час та сили. Енергію потрібно направити на спільні дії та пошук ефективних шляхів допомоги.
Реальна турбота починається із ясного визнання існуючої ситуації. Тільки після цього можна взяти проблему під контроль та розпочати шлях до здоров'я разом.
