Батьківські розбіжності здаються дорослим особистим справою, за зачиненими дверима.
Вони зчитують невербальні сигнали – тон голосу, вираз обличчя, уникнення погляду – як відкриту книгу, пише кореспондент Біловини. Для дитини батьки – цілий світ, і тріщина у цьому світі відчувається як загроза існуванню.
Діти часто несвідомо беруть провину за батьківські конфлікти на себе.
Постійне проживання у стані стресу через конфлікти батьків впливає на дитячу нервову систему.
Діти вчаться моделювати стосунки, дивлячись на батьків.
Навіть якщо сварки не переходять у крик, а ведуться “пошепки” або мовчазним бойкотом, дитина відчуває крижану стіну.
Страх втратити любов чи прихильність одного з батьків у ході їхнього конфлікту болісний.
Всупереч надіям батьків, діти не “забувають” сварки швидко. Емоційна луна конфлікту може довго резонувати у їхньому внутрішньому світі, впливаючи на поведінку та самопочуття.
Приховані конфлікти, коли батьки вдають, що все добре, можуть бути ще більш дезорієнтуючими. Дитина відчуває фальш, але не розуміє її причини, втрачаючи довіру до своїх відчуттів та дорослих.
Важливо не оберігати дитину від будь-яких розбіжностей, а показувати конструктивні шляхи їхнього розв'язання.
Якщо сварка сталася на очах у дитини, обов'язково потрібно їй пояснити, що це дорослі проблеми і вона не винен.
Наслідки батьківських конфліктів дитячої психіки часто недооцінюються, залишаючи глибокі, невидимі сліди.
Читайте також
- Бабусі та дідусі: допомога чи перешкода у вихованні?
- Що робити, якщо дитина не хоче читати: нестандартний підхід, який пробуджує інтерес
