Уявіть, ваше маля знову і знову будує вежу з кубиків тільки для того, щоб зі сміхом її зруйнувати.
Або годинами возить машинку сюди-туди, видаючи дивні звуки.
Збоку може здатися, що це просто безцільна веселість, марна трата часу.
Але що, якщо в цей момент у його голові вирує найважливіша робота, набагато складніша і цінніша, ніж будь-яке формальне заняття за розкладом?
Дитяча гра – це не відпочинок від навчання, це і є саме навчання у його найчистішій та найефективнішій формі.
Коли дитина занурена в гру, вона не просто розважається. Він проводить масштабні експерименти із реальністю.
Щоразу, коли кубик падає, він перевіряє закони гравітації та балансу.
Кожен рух машини – це дослідження швидкості, тертя, факторів і наслідків.
Кожна взаємодія з іграшковим звіром – це тренування емпатії, соціальних ролей, мови.
Він гіпотетичний вчений, інженер, соціолог та художник в одній особі, і його лабораторія – пісочниця, його кімната чи підлога у вітальні.
Ми, дорослі, часто прагнемо структурувати навчання, втиснути його в рамки уроків та зошитів, що розвивають. І це має власну цінність.
Але при цьому ми ризикуємо недооцінити неймовірну пізнавальну міць спонтанної, вільної, нічим не обмеженої гри, керованої лише дитячою цікавістю та уявою.
Така гра розвиває навички вирішення проблем, адже дитина сама стикається з труднощами (як змусити вежу не падати? як домовитися з другом про правила?) та шукає шляхи їх подолання.
Вона розвиває креативність, перетворюючи картонну коробку на космічний корабель, а ціпок – на чарівну шаблю.
Вона тренує емоційний інтелект через відтворення різних ситуацій та ролей.
Вона вчить наполегливості – щораз намагатися зробити те, що не виходить з першого разу.
І найголовніше – вона робить це без тиску, без страху помилки, зі щирою внутрішньою мотивацією, яка є ключем до справжнього, глибокого розуміння світу.
Тому наступного разу, коли вам здасться, що дитина просто грає, придивіться уважніше.
Можливо, ви станете свідком народження геніальної ідеї, відточування найважливішої навички чи просто глибокого, радісного занурення у процес пізнання.
Ваше завдання – не переривати цей священний акт безцільної, на перший погляд, дії, а створити для нього безпечний простір, запропонувати цікаві матеріали (не обов'язково дорогі іграшки, найпростіші речі надихають найбільше) і іноді, дуже ненав'язливо, приєднатися, слідуючи за фантазією маленького дослідника.
Довіра до природного ходу розвитку через гру – один із найцінніших подарунків, який ми можемо зробити нашим дітям.
