Розмова про розлучення є одним із найскладніших моментів для батьків.
Страх поранити дитину, почуття провини, невпевненість у словах можуть бути сильними.
Але саме те, як ви скажете про рішення, стане фундаментом, на якому дитина переживе ці зміни з мінімальною шкодою психіки.
Найважливіше — донести, що дитина абсолютно не винна у тому, що відбувається.
Діти часто беруть відповідальність за розлад батьків на себе. Скажіть гранично чітко і неодноразово: “Ти ні в чому не винен. Це рішення дорослих про те, як їм краще жити. Воно не пов'язане з твоєю поведінкою, успіхами чи помилками”.
Не менш критично підтвердити незмінність вашого кохання. Дитина повинна почути і відчути: “Наша любов до тебе залишилася незмінною. Вона не стала меншою і не зникне. Мама і тато завжди будуть твоїми батьками і будуть поруч, піклуватися про тебе, любити тебе”.
Також необхідно дати зрозуміти, що він не втратить жодного з батьків. Конкретизуйте, наскільки це можливо зараз: “Ти бачитимешся і з мамою, і з татом. Ми домовимося, як часто і де, щоб тобі було добре. Ми обоє залишаємось у твоєму житті назавжди”.
І нарешті створити відчуття стабільності його світу. Говоріть про найближчі, зрозумілі зміни: “Поки тато житиме в іншому будинку/квартирі. Ти залишишся жити з мамою (або вкажіть іншу ситуацію). Ти продовжиш ходити у свій садок/школу, зустрічатися зі своїми друзями. Ми зробимо все, щоб твоє життя було хорошим і звичним”.
Ідеально, якщо цю розмову проведуть обоє батьків разом. Це дасть дитині відчуття єдності у батьківстві, незважаючи на розставання.
Виберіть спокійний час, почніть прямо: “Ми хочемо поговорити про важливе. Ми вирішили жити окремо один від одного. Ми більше не будемо чоловіком та дружиною, але назавжди залишимося твоїми люблячими мамою та татом”.
Уникайте звинувачень один одного, не робіть дитину посильною або шпигуном, не давайте хибних надій на возз'єднання.
Будьте готові до будь-якої реакції — сльоз, гніву, мовчання, питань.
Відповідайте чесно, але на рівні зрозумілому дитині. Якщо не знаєте відповіді, чесно скажіть: “Ми з мамою/татом вирішимо це і обов'язково розповімо тобі”.
Постійно повертайтеся до головного: “Ти не винен”, “Ми тебе любимо”, “Ми обоє залишаємось з тобою”. Повторення цих ключових фраз як щит для дитячої душі.
Після розмови будьте особливо уважні, даруйте більше підтримки та терпіння.
Правильно обрані слова в цей переломний момент — найпотужніший захист для крихкої психіки дитини та запорука її майбутнього благополуччя у новій сімейній реальності.
