Діти не завжди вміють словами розповісти про свої труднощі, але їхня поведінка стає сигналом, що кричить. Уважний погляд батька здатний розпізнати прихований крик допомоги.
Різкі зміни у звичній поведінці – перший тривожний дзвіночок. Активна дитина стає замкненою, товариська — уникає контактів, життєрадісна — постійно сумною, пише кореспондент Біловини.
Зміни сну та апетиту також говорять багато про що. Безсоння, кошмари, втрата апетиту або, навпаки, постійне жування можуть вказувати на внутрішню напругу.
Незрозумілі болі (голови, живота) без медичних причин часто мають психосоматичну природу. Тіло дитини реагує на емоційний стрес.
Різке падіння успішності або небажання йти до школи/саду можуть сигналізувати про конфлікти з однолітками або педагогами, буллінг або труднощі в навчанні.
Втрата інтересу до улюблених занять, хобі, які раніше приносили радість, є серйозним приводом для занепокоєння. Апатія часто супроводжує внутрішні проблеми.
Підвищена плаксивість, дратівливість чи нехарактерна агресія стосовно близьких, тварин, іграшок вказують на невисловлений біль чи страх.
Поява шкідливих звичок (смоктання пальця, накручування волосся у старших дітей), регрес у навичках (знову почав писатися) — спроби підсвідомо повернутися у безпечніший час.
Занадто ідеальна поведінка, прагнення завжди догодити, страх помилитися також можуть бути ознаками тривожності чи тиску.
Помітивши один або кілька сигналів, не відкладайте розмову. Виберіть спокійний час та місце, почніть зі спостережень: “Я помітив, що ти останнім часом…”. Слухайте більше, ніж кажете.
Ваша готовність вислухати без засудження та поспіху – головна підтримка. Не ігноруйте сигнали, навіть якщо дитина каже, що все гаразд. Ваша увага може вирішити проблему на ранній стадії.
Читайте також
- Хто винен у дитячій істериці: неочевидна причина капризів
- Чому бабусі мали рацію: несподівана правда про дітей та гаджетів
