Криза трьох років застає багатьох батьків зненацька, перетворюючи милого малюка на впертого бунтаря. Примхи та нескінченне “ні” відчувають терпіння на міцність.
Цей етап — не зіпсованість характеру, а природний стрибок у розвитку. Дитина усвідомлює себе окремою особистістю та перевіряє межі свого впливу на світ, пише кореспондент Біловини.
Ключова стратегія — зберігати спокій та не вступати у нескінченні битви за владу. Вибір битв збереже вашу енергію та психіку дитини.
Пропонуйте обмежений вибір там, де це можливо: “Ти одягнеш червону шапку чи синю?” Це задовольняє потребу самостійності без хаосу.
Чіткі та прості правила, озвучені заздалегідь, дають дитині відчуття передбачуваності. Повторюйте спокійно, без зайвих пояснень під час істерики.
Якщо істерика почалася, забезпечте безпеку та перечекайте її поряд, не піддаючись на провокації. Ваш спокій – якір для бурхливих емоцій дитини.
Після заспокоєння обійміть малюка і коротко назвіть його почуття: Ти дуже сердився. Не вимагайте вибачень відразу, дайте отямитися.
Уникайте категоричних заборон без вагомих причин. Іноді простіше переключити увагу на щось цікаве, аніж ламати опір.
Хваліть за співпрацю та позитивну поведінку. Підкреслюйте моменти, коли дитина впоралася з емоціями або зробила щось добре.
Не сприймайте його впертість як особисту атаку. Це необхідний етап становлення волі та незалежності, через який проходять усі.
Ваше терпіння та послідовність допоможуть дитині успішно подолати цей період. Пам'ятайте, що буря скоро вщухне, а ваші нерви залишаться цілими.
Читайте також
- Як перестати кричати на дитину: техніка паузи, яку радять сімейні психологи
- Як дізнатися, що у дитини проблеми: сигнали, які не можна ігнорувати
