Дитяча істерика є випробуванням нервів. Крики, сльози, тупіння ногами можуть вивести з себе будь-кого.
Загрози, крик чи ігнорування часто лише посилюють ситуацію.
Існує одна потужна фраза, яка працює як стоп-кран для емоцій, але її рідко використовують правильно.
Це не “Заспокойся!” або “Досить!”. Чарівна фраза – проста констатуюча пропозиція, яка озвучує почуття дитини: “Я бачу, ти дуже засмучений (злишся / тобі дуже сумно”).
Чому це працює? Під час істерики дитина захлинається емоціями, не може їх усвідомити та висловити словами. Його мозок у паніці.
Ваше завдання допомогти йому зрозуміти, що з ним відбувається. Називаючи його почуття (“злишся”, “засмучений”, “образився”, “тобі боляче”, “ти втомився”), ви даєте йому “якір”, опору в цьому хаосі.
Ви показуєте, що розумієте його стан, а чи не відкидаєте його самого. Це знижує градус паніки.
Як застосовувати? Спустіться на рівень очей дитини (присядьте). Спокійним, рівним, співчутливим тоном скажіть: “Я бачу, ти зараз дуже злишся, тому що…” (коротко назвіть причину, якщо вона очевидна: “… тому що час йти з майданчика”, “… тому що я не купила цукерку”).
Не сперечайтеся, не виправдовуйтесь, не читайте нотацій. Просто озвучте почуття та причину.
Часто після цього слідує глибокий вдих, і напруження істерики починає спадати.
Якщо дитина дозволяє, можна обережно обійняти її або покласти руку на плече (але не тримати силою).
Після фрази дайте йому трохи часу (10-30 секунд), щоб “переварити” ваші слова.
Іноді допомагає пропозиція рішення чи відволікання (“Тобі так сумно, що ми йдемо. Давай попрощаємося з гіркою і помахаємо їй ручкою?”)
Ключ – щире співчуття, а чи не маніпуляція. Ваш спокійний тон і впевненість передадуть дитині.
Ця фраза не чарівна паличка, вона не спрацює миттєво у 100% випадків, особливо якщо істерика у розпалі. Але вона закладає фундамент довіри, вчить дитину розпізнавати емоції та показує, що ви – її надійна гавань у бурю, а не супротивник.
Повторюйте її спокійно, і з часом істерики стануть коротшими та рідшими.
