У житті кожної людини бувають ситуації, коли треба виступити привселюдно. Отже: Вам треба донести до аудиторії щось дуже важливе для неї, аудиторії, потрібне. Іноді навіть дуже потрібне. А слухати не хочуть. Ви бачите тільки нудьгуючі фізіономії, настрій «Ну, ну, подивимося» і нерозумні питання або не по темі, або такі, відповідь на які Ви знали ще в першому класі, і т. д. Якщо Ви не були в такій ситуації – Вам дуже пощастило.
Приклад із власного життя.
1993 рік. Мене, на той час технічного директора фірми, яка продає комп'ютери, керівництво зобов'язало провести семінар з роботи з комп'ютерним обладнанням для банкірів. Комп'ютер тоді ще був побутової технікою, а представленні людей був складним і дорогим промисловим устаткуванням. Тема – «Як використовувати комп'ютер у банківській діяльності».
Ну, скажіть, хто у Вашій виставі банкір? Для мене це представницький чоловік, нехай у піджаку та дорогому «пенсне», але вже з комп'ютерною технікою він принаймні на «ти». Виходить, вирішив я, проблем ніяких не буде. Накидав план теоретичних та практичних занять, отримав схвалення від керівництва та – вперед!
Увійшовши до аудиторії, я зрозумів, що лекцію читатиму не банкірам, а банкіркам… Немолоді жінки складали переважну більшість. Почавши читати лекцію “за планом”, я швидко зрозумів, що це марно. Багато хто з них, як я потім з'ясував, бачили комп'ютер лише на столі у шефа. Мене ніхто не слухав. Багато хто шушукався, з'ясовуючи, «хто цей хлопчик». Справа в тому, що і зараз, коли мені за сорок, я виглядаю дуже молодо (що за безсоромна реклама, як не соромно!). А тоді мене представили як комп'ютерного генія вже після того, як думка про мене була сформована. І не на мою користь! Крім того, на першій лекції був спостерігач від банку, який сплатив цей семінар для своїх працівників. Всі явно нудьгували і всім своїм виглядом показували, що сюди їх загнали і вони просто сумлінно відпрацьовують час.
Я замовк, відклав свій конспект. Через деякий час це привернула увагу. Після паузи я сказав: «Жив та був колись давно чоловік. Звали його Бенджамін Франклін. Це були часи, коли на стодоларовій купюрі ще не було його портрета, та й стодоларових купюр тоді ще не було, а були лише срібні долари. Але банки вже були. Тільки грабували їх часто. І ось, що цей мужик придумав, щоб посилити безпеку цих банок, вибачте, банків…». Складав я на ходу. Увага до мене була прикута остаточно та безповоротно. Боже, як цікаво було спостерігати, як ці надуті тітки поступово перетворювалися на веселих і задерикуваних «школярок»! Наприкінці лекції я попросив ставити запитання. Запитань «по суті» не було… Єдине питання, яке мені поставили, – «А чи не одружені Ви, Михайле Вадимовичу?».
На наступному занятті я повторив досвід, але вже ґрунтовно підготувавшись. На початку лекції розповів цікаву історію. Попросив кожну зі слухачок приготувати окремий листок і записувати питання, що виникають під час заняття, хоч би якими дурними вони здавались. Ми прийшли сюди вчитися. І повірте, зараз я навчаюсь разом з вами. Сміятися над Вами ніхто не буде, а користі від питань набагато більше, ніж від усієї моєї говоральни». Справді так і вийшло. На багато питань я не міг зрозуміло відповісти, і кожне нове заняття (загалом їх було п'ять) починалося з відповідей на запитання, на які я не міг відповісти на минулому занятті.
Отже, починаючи з другого заняття все проходило без сучка і без задирки, проблеми швидко вирішувалися, а з багатьма моїми «ученицями» я підтримую зв'язок досі. Тільки не подумайте чого поганого – сексу у нас у країні тоді ще не було…
Підбиваємо підсумки.
То як же таки привернути увагу при публічному виступі?
Основні правила.
0. Дізнайтесь склад своєї аудиторії. Від цього практично на 100% залежить Ваш успіх у публічному виступі. Якщо така інформація є відомою, цей пункт можна пропустити.
1. Подбайте, щоби Вас представили незнайомій аудиторії до Вашого виходу «на кафедру». Люди більше схильні вірити «авторитетам» та «експертам».
2. Обов'язково почніть лекцію веселою та цікавою байкою, краще зі свого життя.
3. Обов'язково після цієї байки скажіть фразу на кшталт: «Наприкінці лекції Ви зможете поставити будь-які питання. Навіть найдурніші. Ми всі тут вчимося, тому сміятися з Вас ніхто не буде».
4. Викладіть матеріал доступною для аудиторії мовою. Наприкінці – гранично стислі тези щодо матеріалу виступу для закріплення матеріалу.
5. Повторіть цю фразу: «Ви можете поставити будь-які запитання. Навіть найдурніші. Ми всі тут вчимося, тому сміятися з Вас ніхто не буде» наприкінці лекції. Краще навіть заздалегідь підсадити когось, хто поставить перше, абсолютно дурне питання.
6. Пам'ятайте, завжди будуть люди, які Вас або щиро не зрозуміють, або намагатимуться принизити Вас! Відповідайте на всі, абсолютно всі питання, якими дурними, принизливими та провокаційними вони Вам не здавалися, зі щирою усмішкою та доброзичливістю. Тоді, як правило, публіка сама обсмикне цю людину.
7. Аналізуйте вже минулий виступ. Яких помилок припустилися, що публіка сприйняла «На ура!». Навіть якщо виступ не вдалося, це лише досвід. Якщо його врахувати, далі виходитиме все краще і краще.
8. І – Головне. Похваліть себе! Будь-який публічний виступ – величезна, важка та часто невдячна робота. Навіть якщо Ви справляєтеся з нею граючи… Не забувайте щиро похвалити себе.
Успіхів Вам. Вона знадобиться завжди!
PS Коли стаття вже була опублікована в моєму блозі, прийшла ще одна порада, яку я просто не міг не опублікувати – “Чаще відривайтеся від тексту виступу і дивіться на аудиторію”. Велике дякую Ганні Німчук.
