Є певний тип студентів – ні, не ті товариші, які спокійнісінько прогулюють по півсеместру, а то й більше, і при цьому примудряються протриматися у вузі до останнього курсу, – а ті, які сумлінно просиджують у бібліотеках, борознять простори Інтернету в пошуках потрібної інформації, намагаються не пропускати жодної сім'ї. до нескінченності. Кожен із нас зустрічав таких індивідуумів в інститутах, а може, й сам відніс би себе до такої категорії. І в принципі, «ботаніками» важко назвати цих бідолах. Вони цілком веселі, товариські люди, з безліччю інтересів, але…
Панічний страх не встигнути! Чи не здати! «А раптом на тій лекції скажуть щось тако-о-о-е!» “А раптом викладач мене запам'ятає?” “А раптом!..” “А раптом!..” Але є кілька простих правил, які дозволять зітхнути спокійніше і при цьому якість навчання може навіть підвищитися!
По-перше , дайте відповідь самі собі на запитання: навіщо вам все це (в сенсі, вищу освіту) треба? Навіть якщо ви з'ясуйте, що таки вам потрібні знання, то, повірте, далеко не на кожній парі, відвіданої вами, ці знання вам піднесуть на блюдечку з блакитною облямівкою. Тому для початку побувайте хоча б раз на всіх лекціях і практичних, придивіться до викладачів, з'ясуйте, в чому полягають їхні вимоги, які роботи треба здати для успішного отримання заліку і так далі. Добре також поспілкуватись на цю тему зі старшокурсниками.
Тепер, коли вам поставлено, так би мовити, «початкові умови», можна грамотно продумати план своїх дій. Як з'ясовується, на деяких лекціях викладач не проводить перекличку і, крім того, те, що він розповідає, можна просто прочитати у методичці. Зате є лабораторні, які краще не пропускати, бо потім буде проблематично вибрати час для їхнього індивідуального вивчення.
По-друге , знаючи, що деякі пари ви, швидше за все, відвідувати не зможете (з різних причин, які тут не розглядаються), краще все-таки підійти до викладача і в делікатній формі повідомити його в цьому. Так ви висловите йому свою повагу (не поспішайте кидати в мене помідорами, якщо не згодні зі мною, – адже, зрештою, для вас головне скласти всі заліки та іспити без проблем!), і, цілком можливо, викладач навіть поставиться до цього з розумінням. Тут, щоправда, багато залежить від того, наскільки ви дипломатичні.
По-третє – і для студента, мабуть, це найскладніше! – Краще тижня за два до залікового тижня (зверніть увагу, я навіть не кажу – за місяць!) Скласти план: які роботи треба зробити, в які терміни, коли до кого прийти на консультацію і так далі. Не відмахуйтесь! Це дуже важливо! Це тільки здається, що у вас все в голові, а варто лише взяти ручку та блокнот, може виявитися, що не все так просто, як ви спочатку думали. Хоча можливий і інший варіант – не все так страшно і катастрофічно, і ви все встигаєте.
Ще одне правило – на заліки та іспити краще йти, навіть якщо ви не готові. Хоча б для того, щоб дізнатися, як усе відбувається. І не мучитися цим питанням, чекаючи на офіційну перездачу.
Може, мої поради наприкінці навчального року і не надто актуальні, але тим, хто має наступний курс, вони, я думаю, стануть у нагоді. О! І ще! Почнеться заліковий тиждень – не викладайте із сумки заліковку, навіть знаючи, що, наприклад, «сьогодні цього викладача немає». “Куля”, вона, знаєте, така дама, що іноді приходить дуже несподівано. І буває прикро, що через безглузду розсіяність йде так само раптово!
Бажаю всім удачі! І незалежно від обраної вами стратегії навчання, подумайте про те, що будь-яке знання, будь-який досвід – дуже цінні речі. Так що вчіться, як заповів великий вождь! Вчитеся вчитися!
