«Я вчинила! НАДБАЛА!» — не встигали летіти смс-ки всім друзям та родичам. Здавалося, радість від того, що не даремно не спала ночами, не дарма замість походів у кіно з Сашком сиділа з репетитором, не дарма вчилася 10 років у школі, зрештою, ніколи не закінчиться, але … Варто побачити розклад, як у горлі пересохло і в голові нав'язливо закрутилося лише одне питання: «Якщо?
Шокова терапія — ось як можна назвати «душевний» прийом, який влаштовує виш для вчорашніх школярів. Незнайомі коридори, вчителів треба називати викладачами, кабінети — аудиторіями, уроки — парами, які до того ж тривають не 45 хвилин, а півтори години. Що й казати про кількість людей, яких треба запам'ятати.
Пропоную кілька порад, складених виходячи з особистого досвіду:
1. Запам'ятовуйте номери маршруток, на яких можна доїхати з кожного району міста до місця навчання.
2. Засік, скільки в середньому часу йде у тебе на дорогу від будинку до вузу, і намагайся виходити хвилин на 20-30 раніше.
3. Завжди носи з собою блокнот та ручку! Запиши розклад, включаючи час початку та закінчення кожної пари, номери аудиторій та імена викладачів.
4. У перший же день навчання залишися після пар в інституті та постарайся запам'ятати (намалювати схему) розташування аудиторій, деканату, кафедри, бібліотеки, їдальні, місця, де можна зробити роздруківку та ксерокопію.
5. Пусти по рядах листок, щоб однокурсники написали на ньому свої координати. Повір, вони можуть дуже швидко стати в нагоді.
6. Дізнайся адресу та телефон центральної міської бібліотеки.
7. Якщо в тебе немає можливості доступу до Інтернету вдома, поцікався інтернет-центром у вузі та адресами інтернет-кафе міста.
8. Не соромся знайомитися зі старшокурсниками! Це ж не армія, дідівщини немає, а про викладачів краще за самих студентів ніхто ніколи не розповість. Навчальні посібники та контрольні роботи з великою ймовірністю дістануться тобі «у спадок», «безоплатно, тобто задарма». (Але будь готовий їх повернути на першу вимогу і хоч шоколадкою віддякуй – людині приємно буде.)
Пам'ятай, що до будь-якого розкладу можна звикнути, а до будь-якого викладача можна знайти підхід. Пари дуже часто краще не пропускати (навіть фіз-ру), тоді і сесія не здасться страшною. Не забувай, знання – сила! Вчення — світло, а неучення — темрява… І таке інше. Лінь і страх під силу побороти кожному, тим більше заради такої доброї мети, як ВИЩА ОСВІТА та здобуття УЛЮБЛЕНОЇ ПРОФЕСІЇ! А «дембель», як кажуть, неминучий.
