Білий халат, звук кроків у коридорі, холодний стетоскоп на шкірі – для багатьох малюків похід у поліклініку перетворюється на маленьку, але дуже реальну трагедію.
Сльози, крики, спроби сховатись за маму – знайома картина?
Цей страх не примха, а цілком зрозуміла реакція маленької людини на незрозумілий світ медицини, що часто лякає.
Чому ж так відбувається? Перша та головна причина – невідомість.
Дитина не розуміє, що на нього чекає, навіщо потрібні всі ці інструменти. Його уява може малювати найстрашніші картини, особливо якщо досвід спілкування з медиками поки що невеликий.
Друга потужна причина – страх болю. Навіть якщо має бути просто огляд, малюк вже може очікувати, що йому буде боляче.
Це очікування підживлюється минулим досвідом (уколи, щеплення, неприємні процедури) або просто розповідями інших дітей, іноді навіть мимовільними фразами дорослих на кшталт «Не бійся, це не боляче» (що автоматично наводить на думку про біль!).
Будь-який дотик лікаря, особливо якщо він несподіваний або грубуватий, може викликати паніку.
Третій фактор – страх розлуки з батьком. Особливо яскраво це проявляється, коли дитину просять лягти на кушетку або відводять в інший кабінет (наприклад, на щеплення або забір крові).
Четвертий момент – негативний досвід.
Один сильний переляк під час хворобливої процедури або при зустрічі з недоброзичливим медпрацівником може надовго, а іноді й назавжди сформувати стійку боязнь усіх людей у білих халатах.
Що робити батькам? Важливо готувати дитину заздалегідь.
Грайте «в лікаря» вдома – це зніме таємничість з інструментів. Вибирайте час візиту, коли дитина виспалася і ситиме.
Не обманюйте, що «взагалі нічого не буде», якщо чекає укол.
Пам'ятайте, дитячий страх перед лікарем – це нормально.
З розумінням і підтримкою навіть найнесміливіша дитина поступово навчиться сприймати візити до лікаря спокійніше.
