Здається, ніби дитина навмисне ігнорує ваші прохання?
Часто проблема не в його непослуху, а в тому, як ви доносите свої слова, повідомляє кореспондент Біловини.
Три типові батьківські помилки зводять нанівець усі зусилля.
Перша помилка – дистанція та фоновий шум. Ви кричите прохання з кухні, поки дитина захоплена грою в кімнаті з увімкненим телевізором?
Його мозок фізично неспроможний повноцінно обробляти кілька потоків інформації. Мозок дитини фільтрує фонові звуки інакше, ніж у дорослого.
Підійдіть ближче, приберіть відволікаючі фактори (вимкніть телевізор/планшет), встановіть зоровий контакт, потім говоріть.
Друга фатальна помилка – багатослівність та розпливчастість. Фрази на кшталт “Скільки можна тут бардак влаштовувати, прибери нарешті свої іграшки!” перевантажені емоціями та не містять чіткої інструкції. Дитина втрачає суть.
Говоріть коротко, конкретно і позитивно: “Будь ласка, склади кубики в синю коробку прямо зараз”.
Третя фатальна помилка – відсутність “якоря” для уваги.
Починайте прохання не відразу, а з “якоря” – м'якого привернення уваги, називаючи ім'я: “Настя, подивися на мене, будь ласка… Зараз треба прибрати книжки на полицю”. Дайте секунду перемикання фокуса.
Виключивши ці три помилки – спілкуючись поблизу, чітко та привертаючи увагу перед проханням – ви різко підвищите шанси бути почутим із першого разу.
Спробуйте сьогодні ж результат здивує.
