Знайомі всім фрази, кинуті в серцях, можуть стати для дитини справжньою отрутою. Вони здаються невинними лише на перший погляд.
Фрази на кшталт “Яка ти нечупара!” або “Мені такий хуліган не потрібний!” – це небезпечна психологічна зброя. Вони викликають у малюка глибоке почуття вини за своє існування.
Діти починають вірити, що саме вони є причиною всіх батьківських невдач і бід. Ця хибна установка лягає важким вантажем на незміцнілу психіку.
Подорослішавши, такі діти часто несвідомо шукають ситуації, де їх каратимуть. Отримане покарання дає їм тимчасове полегшення постійного почуття провини.
Це хибне визволення лише посилює внутрішні страждання. Дитина застряє у порочному колі самопокарання.
Розірвати це коло можуть лише щирі слова любові та прийняття. Їх треба говорити щодня, без умов та застережень.
Просте “Я щаслива, що ти маю!” творить чудеса. Воно закладає фундамент самоповаги та відчуття потреби.
Маленькі сюрпризи, як листівка “Ти моє сонце!”, неймовірно важливі. Вони матеріалізують батьківську любов, роблячи її відчутною для дитини.
Спільна творчість, наприклад, створення колажу “Родина, як я тебе люблю!”, закріплює позитивні емоції. Це веселий і зрозумілий малюкові спосіб показати своє кохання.
Читання добрих книг про сімейні цінності живить душу дитини. Ідеї їх можна використовуватиме створення своїх зворушливих ритуалів.
Фрази “я люблю тебе широко-широко” або “я люблю тебе аж до місяця” стануть вашою особливою традицією. Вони наповнять дитину теплом та впевненістю.
Повторюючи слова кохання та роблячи маленькі добрі вчинки, батьки будують міцний міст довіри. Цей міст захистить дитину від будь-яких бур.
