Батьки часто списують відсутність ентузіазму у підлітка на банальну лінь, дратуючи та читаючи нотації. Однак за цим “нічогонеробленням” зазвичай ховаються складніші причини.
Підліткова апатія рідко буває просто небажанням докладати зусиль, пише кореспондент Біловини. Часто це сигнал про внутрішні труднощі, з якими юнак не може впоратися самостійно або не хоче обговорювати.
Велику роль грає навантаження – інформаційна, емоційна, навчальна. Організм підлітка може включати захисну реакцію “вимикання”, щоб уникнути виснаження.
Постійний тиск з боку школи та сім'ї лише посилює цей стан. Страх невдачі чи перфекціонізм теж паралізують волю.
Підліток може боятися почати справу, якщо не впевнений в ідеальному результаті, віддаючи перевагу бездіяльності перед можливим провалом. Відчуття безглуздості зусиль (“Все одно не вийде”) демотивує.
Проблеми зі сном, харчуванням чи недіагностовані труднощі у навчанні (наприклад, дислексія) фізично позбавляють енергії. Хронічний недосип, поширений серед підлітків, безпосередньо впливає на мотивацію та когнітивні функції.
Складнощі у спілкуванні з однолітками, булінг або нерозділені почуття викликають глибокий емоційний стрес. Занурення у свої переживання може виглядати з боку як неробство.
Втрата інтересу до колишніх захоплень – частий супутник депресивних станів. Просте запитання “Чому ти нічого не робиш?” зазвичай викликає лише опір.
Набагато ефективніше проявити щирий інтерес до стану підлітка без осуду: “Ти виглядаєш стомленим, все гаразд?” Важливо переглянути навантаження і дати підлітку реальний час на відпочинок та “нічогонероблення” без почуття провини.
Спільне планування справ з урахуванням його пріоритетів підвищує залучення. Пошук хоч одного заняття, яке приносить підлітку щиру радість, може стати точкою опори.
Якщо стан апатії затягується, супроводжується пригніченістю, дратівливістю, змінами апетиту чи сну, важливо виключити депресію. Затяжна “лінь” може бути криком про допомогу.
Розуміння прихованих причин – перший крок до того, щоб допомогти підліткові знайти ресурс для руху вперед.
Читайте також
- Дитячі страхи: – як відрізнити норму від проблеми та допомогти подолати
- Що робити, якщо підліток грубить: ключова помилка у реакції батьків
